Читати книгу - "Чаклунка з останньої парти"

Так і не зробивши жодного кола, піднятий на глузи Вася пішов геть. Відтоді він обминав місце, де зазвичай збиралися ролери. Вася й тепер волів би випробувати винахід сам, але його ковзани для цього не годилися. Присадка кріпилася до черевиків. Він сподівався, що хтось із пацанів позичить йому ковзани.

Ролери збиралися на заасфальтованому майданчику біля школи ближче надвечір. Іноді до них прилучався шкільний фізрук Василь Васильович і навчав хлопчаків нескладних трюків.

У Васі були непрості стосунки з фізкультурою, тому, побачивши його, фізрук щиро здивувався:

— Єрмолаєв, і ти тут? Теж кататися?

— Ні. Я тут дещо винайшов. Треба випробувати.

Вася дістав з рюкзака металеві штуковини, схожі на гусарські шпори. Всередині вони були порожнисті, і з кожної стирчав кінчик мотузки.

Фізрук покрутив Васьків винахід у руках.

— І що це за хріновина?

— Реактивний прискорювач.

— Прямо-таки реактивний? — посміхнувся фізрук.

Діти обступили їх, наперед відчуваючи розвагу.

— Взагалі-то він не реактивний. Це я для краси його так назвав, — зніяковів Вася.

Єрмолаєв як ніхто інший схиляв до жартів на свою адресу, а що фізрукові ніщо людське було не чуже, він не стримався, щоб не покепкувати з доморощеного Кулібіна:

— І куди ж засовувати цю неземну красу?

Вася сприйняв його зацікавленість за чисту монету і радо пояснив:

— Нікуди. Прискорювачі прикріплюються до черевиків. Усередині трубок закладено паливо, Якщо запалити ґнотик, паливо починає згоряти, відбувається перетворення теплової енергії на механічну, і ковзани розганяються до величезної швидкості.

— Мудрована річ, — схвально прицмокнув язиком фізрук і вже іншим тоном додав: — Тільки замість морочити собі голову, краще б спортом зайнявся, а то вимахав як жердина, а м'язи, як вата. Біцепси у бінокль не розгледиш.

Його жарт був зустрінутий сміхом.

— Ось дивися на Ливнєва, — фізрук кивнув на хлопця міцної статури, що стояв поруч. — В одному класі вчитеся, одного зросту, а він тебе однією лівою покладе. Що ж ти мене ганьбиш, тезку?

— А в нього всі м'язи в мізки пішли, — пожартував Максим Ливнєв.

З Єрмолаєвим вони були одвічними ворогами.

— Навчання — це добре. Тільки якщо по-чоловічому за себе постояти не вмієш, жодні п'ятірки тобі не допоможуть, — казав далі фізрук.

— Ха! П'ятірки! — засміявся Макс. — Васька з двійок не вилазить. Тільки й знає, що винаходити всяку дурницю, от як ці присадки.

— Це не дурниця, — заступився за свій винахід Вася. — Але щоб їх випробувати, треба дуже добре кататися, як ролери в парку. А вам усім слабо. Даремно я сюди прийшов.

Такої образи фізрук стерпіти не міг. Він з п'ятилітнього віку стояв на роликах і замолоду навіть брав участь у змаганнях, а якийсь шмаркач заявляє, що він слабак.

— Ну щодо слабо ти помиляєшся, — протягнув він.

— Василь Васильовичу, я не вас мав на увазі. Ви ж не будете випробовувати присадки.

Тут би фізрукові й відступитися, як годиться розсудливій людині, але Васькова репліка ще дужче розпалила його, як уштрикнутого списом бика на кориді. Він відчував, що зобов'язаний поставити на місце хлопчака, який геть зарвався.

— Треба вміти кататися, кажеш? Ану дай сюди свою штуковину. Зараз побачимо, що ти за винахідник.

Наївний, неспокушений фізрук не здогадувався, що часом Васькові винаходи працюють. Не сподіваючись жодного підступу, він дозволив Єрмолаєву закріпити шпори на черевиках і запалити ґнотики. Як і слід було чекати, дива не сталося. Ролики не рвонули з місця.

— Еге ж, що й казати, треба бути асом, щоб упоратися з твоїм агрегатом. Ти б його запатентував. Дивись, як я розігнався, аж дух забиває,— глузував Вась Васьович.

— А ви трохи проїдьте, щоб дати розгін, — попросив Вася.

Фізрук зробив кілька розгонистих рухів. Хизуючись перед салагами ролерства, що продавали витрішки, він, крутнувшись на триста шістдесят градусів, продемонстрував греб: торкнувся руками коліщат. І раптом відчув, що, справді, їде швидше, аніж звичайно.

Після перших трьох кіл винахід почав йому подобатися. Він ще ніколи в житті не набирав такої швидкості. Після п'ятого кола фізрук хотів був зупинитися і похвалити Васю за вдалий винахід, але тут почалося найцікавіше.

Спочатку Вась Васьович спробував