Читати книгу - "Рукопис, знайдений у Сараґосі"

Правду кажучи, я не належу до числа найславніших його гостей, але в дарунок від неба маю непоганий слух і без труду чую, про що говорять люди в другому кінці залу. Сьогодні ти вже не будеш мені потрібний. Ти, мабуть, добре зголоднів, тому не стану заперечувати, щоб пообідав.

Я пішов до кавалера Толедо. У нього я застав сеньйору Ускаріс. Кавалер відіслав слуг, і, на його прохання, за столом прислужував я. Коли під кінець дами вийшли, я розповів йому про інтриґу, сплетену Бускеросом з метою посварити герцоґа Санта-Маура з родиною Моро. Його це потішило, і він пообіцяв допомогти нам; маючи такого союзника, вже не можна було сумніватися в успіхові плану Бускероса.

Кавалер Толедо належав до найбільш знатних гостей французького посла. Він зав’язав розмову з гордою Беатою, але та відповідала йому зі своєю звичною зарозумілістю. І все ж кавалер був надзвичайно милий і зумів створити у герцоґині гарний настрій. Тоді він почав говорити їй про герцоґа Санта-Маура. Беата виявила бажання ближче познайомитися з неаполітанцем і навіть дещо пожвавилася. Кілька дворян привітали герцоґа Санта-Мауру з такою славною перемогою; від їхніх слів він зовсім втратив голову і в душі вже бачив себе чоловіком Беати. Повернувшись додому, він підрахував, наскільки багатства Авілів перевищують посаг Інеси Моро, і відтоді почав ставитися до родини Моро з неприхованою легковажністю.

Наступного дня кавалер Толедо покликав до себе Бускероса, який сприйняв це як велику милість. Було вирішено написати листа від імені Беати, але замість підпису додати тільки клаптик стрічки; ніхто не відчув докорів сумління з приводу такого обману. Зміст листа був дуже загадковим: там були незакінчені речення, натяки на якісь труднощі, а в кінці призначалося побачення у герцоґа Ікаса. Герцоґу Санта-Маурі не бракувало кмітливості, тож замість відповіді він, як можна здогадатися, пунктуально прибув на побачення. Цього разу Беата знову була гордою і неприступною, чим легко могла б зруйнувати наші плани, але кавалер по секрету повідомив герцоґа Санта-Мауру, що у герцоґині була бурхлива суперечка з батьком, бо той усіма силами намагається видати її заміж за іспанця. Санта-Маура повірив, що його кохають, і ніщо вже відтоді не змогло б затьмарити його радість.

Ми продовжували нашу кореспонденцію з легковірним неаполітанцем. Уявні листи Беати з дня на день ставали все більш відвертими, під кінець дозволяли вже думати, що розв’язка от-от настане. Водночас в них виражалося здивування, що герцоґ Санта-Маура все ще живе в домі родини Моро. Він і сам вже віддавна хотів покласти край цьому знайомству, але не знав, як це зробити.

Одного дня замість звичного листа герцоґ Санта-Маура отримав довгий вірш, який називався «Сатира на ґрандів, які вчиняють мезальянс». Починався він так:

О, боліт пактолійських хробачня недоладна,

Та, що в сфери Еола дістатися б рада!

Марно прагнете високо в небо злетіти,

Щоб свою кров нікчемну разом з божою злити!

Вже забули, як страшно покарали шубравця,

Що з фальшивою блискавкою бути богом збирався?

Салмонея Зевес на страшні прирік муки,

Коли божий вогонь той посмів взяти в руки.

Сатира, як видно, цілила не так у ґрандів, які вчиняють мезальянс, як у багатіїв, які прагнули породичатися зі знаттю. Твір цей не був ані добрий, ані поганий, як усе, що виходило з-під пера Аґудеса, однак він привів до бажаного результату.

Герцоґ Санта-Маура із задоволенням прочитав сатиру під час обіду для всієї родини Моро. Коли всі з обуренням підвелися від столу й перейшли в іншу кімнату, герцоґ, не тратячи часу на якісь пояснення, наказав запрягати і ще того ж дня переїхав до заїжджого двору. Наступного дня ця подія була на вустах усіх жителів столиці. Уявна Беата написала значно більш чулого листа, ніж попередні, дозволяючи в ньому герцоґу Санта-Маурі офіційно просити її руки. Герцоґ зробив це; батько Беати відмовив йому, навіть не повідомивши дочку. Цим він заощадив неаполітанцю сорому й зменшив його жаль за відкинутою Інесою.

Тепер треба було помирити Суаресів з родиною Моро. Відбулося це таким чином: Ґаспар Суарес, розгніваний на сина, тривалий час навіть не виходив з корчми; нарешті вирішив вийти до міста. Щоб трохи розвіятись, він подався до крамниці торговця винами поблизу «Брами Сонця». Побачивши за одним зі столиків людей, які вели живу розмову, він присів до них і з задоволенням прислухався до бесіди, ніяк до неї не втручаючись. Така не дуже ввічлива поведінка свідчила, що в Мадриді у нього зовсім немає знайомих. Одного дня Суарес присів до двох чоловіків; один із них звернувся до другого з такими словами:

— А я тверджу, сеньйоре, що жоден торговий дім в Іспанії не зрівняється з домом братів Моро. Я в цьому впевнений, бо переглядав торгові книги братів Моро, що сягають 1580 року, і список усіх операцій, проведених за сто