Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

І Лула, потираючи руки від нетерпіння, вирушила на пошуки Адвіана. Його вона теж знайшла швидко, він танцював із Роленою. 

Користуючись тим, що Адвіан, як господар свята, не може  відмовити, Ролена запросила його на танець.

Звісно, королева Даяду ні на що не сподівалася, але не впоралася зі спокусою ще раз доторкнутися до сильного тіла уаджитського принца.

Той  мучився і як міг відсторонювався від пишних грудей у низькому декольте, всіяному дорогоцінним камінням. Ці високі білі груди підступали до нього все ближче, здіймалися все хвилююче...

Залишилось  тільки  чекати, поки закінчиться танець.

І щойно в різнобарвному, хмільному повітрі задзвенів останній відгомін мелодії, принц  мовчки вклонився і швидко пішов геть. 

Він не витримає, якщо Ролена надумає причепитися до нього ще й з якимись безглуздими розмовами.

Адвіан  сховався в тіні дерев, щоб ні в кого не виникло спокуси знову запросити його на танець. 

Йому та Інзі необхідно побути серед гостей до опівночі, лише після цього вони зможуть усамітнитися. 

А до опівночі ще залишається час, і тягнеться цей час  нескінченно довго.

–Тобі не надто весело? – ніжно проворкувала Лула, з'являючись із темряви. 

Перед тим як підійти, дівчина трохи розпустила шнурівку на корсеті й збила волосся так, щоб воно виглядало злегка розпатланим.

– А, це ти... – протягнув Адвіан.

– Не радий мене бачити?

– Припини, Луло... Я не маю наміру пояснювати тобі те, що ти й без мене чудово розумієш...

– Так, я розумію, – лагідно відповіла дівчина.

Ідеї в її голові стрімко змінювали одна одну.

– Я прийшла сюди тільки для того, щоб сказати... Я бачила, як хтось заходить у твої кімнати, – на ходу вигадувала вона.

Блискуча ідея! Так усе можна звалити на загадкового недоброзичливця, який проник у кімнату принца і насипав зілля в келих... А голі дівчата в ліжку?  Це теж не важко. Адвіан у безпам'ятстві сам покликав їх. Патіша попередила, що зілля  може позбавити  пам'яті...