Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

першою ст. 128 Конституції, де йдеться про «перше призначення». Раз є перше призначення, то є і друге. Отже, «призначення суддів на посади» — це родове поняття стосовно видових понять першого призначення судді на посаду і безстрокового їх обрання на посаду Верховною Радою.

Іншого разу в мотивувальній частині судового рішення Конституційний Суд послався на: 1) зміст проекту закону, поданого Кабінетом Міністрів; 2) несхвалення цього проекту; 3) прийняття Верховною Радою фактично альтернативного проекту, поданого народними депутатами; 4) думку народних депутатів (очевидно, висловлену при обговоренні проекту). Потім Конституційний Суд зазначає, що таке розуміння Закону випливає також із лінгвістичних висновків фахівців[434].

Звернення до лінгвістичних висновків фахівців взагалі викликає заперечення. Так, текст нормативно-правового акту має відповідати нормам української мови. Але нормативно-правові акти пишуть так, щоб їх тексти могли зрозуміти всі. Спеціальні правові знання для правильного розуміння закону необхідні, бо правотворчість і правозастосування — це сфера професійної діяльності фахівців у галузі права. Суспільство ще не дійшло у своєму розвитку до того, щоб правотворчість і правозастосування визнати сферою професійної лінгвістичної діяльності. За таких умов фахівці-юристи краще розуміють мову закону, ніж фахівці-лінгвісти. Але Конституційний Суд враховував думку науковців-мовознавців і в інших випадках[435]. A. Р. Султанов наводить вражаючі приклади, коли використання лінгвістичної експертизи не допомагало встановити істину у справах, а перешкоджало цьому[436].

Посилання на обставини політичного, соціально-морального і економічного змісту в судових рішеннях набуло поширення. Особливо часто такими посиланнями мотивуються рішення Конституційного Суду. Так, у рішенні в справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу Конституційний Суд зазначив: «На думку Конституційного Суду, зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження реалізації права на судовий захист»[437]. Це — аргумент, що міг би бути використаний в обґрунтування законодавчої ініціативи. У судовому рішенні він є доречним тільки у випадках, коли за допомогою такого аргументу пояснюється, що суд враховував соціальний контекст при тлумаченні такого нормативного положення, яке вміщує у собі не тільки нормативний регулятор, а й декларацію. Соціальний контекст допомагає встановити межу між нормативним регулятором і декларацією та врахувати зміну цієї мети.

Підводячи підсумок аналізу проблеми значення підготовчих матеріалів до проекту нормативно-правового акту, пояснювальних записок, матеріалів обговорення цього проекту, інших подібних джерел, зауважимо, що практика визнала за можливе використання всіх цих матеріалів для тлумачення актів законодавства. Але широко використовувати ці матеріали було б недоцільним. Далеко не повністю використаний такий ресурс як поглиблення в логіку актів законодавства. До застосування принципу верховенства права судова практика тільки підходить. Над цими напрямками удосконалення тлумачення актів законодавства слід наполегливо працювати. Використання ж зовнішніх джерел, про які йдеться, — це лише епізоди. Їх доцільно було б взагалі уникнути.

Глава XIV Особливості тлумачення положень Конституції України
§ 105. Особливість Конституції України як нормативно-правового акта

Особливість Конституції України полягає в тому, що до її змісту включаються як положення, що формулюють правові норми, які за визначенням є обов’язковими до виконання, так і положення комплексного характеру, у яких поряд з правовими нормами вміщуються і декларації конституцієдавця про його соціальні, політичні, економічні та інші наміри. Тому при тлумаченні положень Конституції необхідно враховувати соціальний контекст спочатку для з’ясування того, формулює відповідне положення тільки правову норму чи одночасно проголошує декларацію, а потім — для з’ясування межі у цьому конституційному положенні між правовою нормою і декларацією. Ще один чинник, який обумовлює необхідність врахування соціального контексту при тлумаченні положень Конституції — це зміна межі між декларацією та правовою нормою у їх змісті на користь останньої (у міру розвитку суспільних відносин).

Орієнтирами для розмежування двох названих видів змісту конституційних положень є Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Європейська соціальна хартія (переглянута)[438], Європейська хартія регіональних мов або мов меншин[439]. Положення Міжнародного пакту про громадянські і політичні права[440] встановлюють правові норми. Отже, і положення Конституції громадянського і політичного змісту встановлюють правові норми. Положення Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлюють цілі, до яких держави-учасниці пакту повинні максимально прагнути з урахуванням наявних ресурсів. Отже, відповідні положення Конституції України економічного, соціального і культурного змісту також вміщують у собі не тільки правову норму, а й декларацію. Проте слід враховувати, що декларації, хоч і меншою мірою, входять до змісту і багатьох конституційних положень громадянського і політичного змісту.

Європейська соціальна хартія (переглянута) і Європейська хартія регіональних мов або мов меншин також чітко розрізняють декларації цілей і принципи від обов’язкових положень (правових норм). Тому положення і цих міжнародних документів слід використовувати у відповідних випадках як методичний матеріал (як орієнтири) для розмежування положень Конституції, що встановлюють правові норми, і положень, у яких поєднується правова норма і декларація.

Зокрема, як положення, що вмішує правову норму і декларацію, слід тлумачити