Читати книгу - "Драматичні твори"

Очевидно, критичні зауваження на адресу п’єси «Житейське море» спонукали автора до змін. У листі до Г. І. Маркевича від 22 квітня 1905 р.

з хутора Надія драматург пише: «Я трохи поправив кінець в «Житейськім морі»; якби можна поправить для друку, то- добре б було, та, мабуть, не можна...» (там же, с. 271). Очевидно, видавець п’ятого тому «Драм і комедій» зацікавився зміною фіналу и’єси, бо в одному з наступних листів — від 27 серпня 1907 р. драматург знову пише: «Для ознайомлення Вас з кінцем «Житейського моря» посилаю виписку, з якої Ви побачите різницю. Різниця невелика. Коли не молена перемінить в томі кінця, то не варто задля цього задержувать випуск в світ тому» (там же, с. 272).

Але зробити це без окремого дозволу цензури буЛо неможАпво. Текст варіанта фіналу, про який говорить автор, не зберігся.

Сценічна історія «Житейського моря» досить багата і в українському дожовтневому театрі 1905—1917 рр., і в радянському українському театрі. П’єса йшла в Київському театрі -М. Садовського (у 1907—1919 рр.);

б Руському народному театрі товариства «Руська бесіда» в Галичині (у 1908—1909 рр.) і в інших трупах.

З українських радянських театральних колективів слід назвати Новий драматичний театр ім. І. Франка, який у 1920 р. в Вінниці показав «Житейське море» в постановці Г. Юри. У 1948 р. він зробив нову постановку в очолюваному ним колективі — Київському академічному театрі ім. І. Франка (прем’єра — 23 жовтня 1948 р.). У 1948 р. П. Киселевич і А. Крамаренко поставили «Житейське море» на сцені Одеського театру ім. Жовтневої революції. Значною подією театрального життя 70^х років була вистава, здійснена О. Ріпком у Львівському академічному театрі ім. М. Заньковецької.

Продовженням «Житейського моря» мала бути третя п’єса, яка замкнула б драматичну трилогію І. К. Тобілевича. В листі до Г. І. Маркевича від 23 квітня 1905 р. драматург повідомляв: «Пишу комедію на сучасну тему «Воїни і політики», хоч назви сталої ще нема. Якщо тема ця вміститься в «Старе гніздо» (протяг «Суєти»), то буду так і звать. Матеріалу сила і щодня прибавляється, тільки трудно, сильно трудно. Багато дуже типів, боюся, що не справлюсь. А все ж попробую» (там же, с. 271).

У передмові до розпочатої комедії І. К. Тобілевич писав 24 квітня 1905 р.: «Переповнений жовчю страждання, приймаюсь за комедію — «Старе гніздо». Текст передмови записаний перед початком комедії «Старе гніздо» у зошиті, який зберігається в родинному архіві Тобілевичів. Початок «Старого гнізда» за цим зошитом опублікував Ол. Дорошкевич у кн.: Тобілевич (Карпенко-Карий) Іван. Вибрані твори. З переднім словом, примітками за редакцією Ол. Дорошкевича. К., 1925, с. XIX—XX (у «Додатках»).

С. В. Тобілевич свідчить: «Іван Карпович мав намір написати ще й третю частину цієї трилогії і в ній показати Івана Барильчєнка вже не серед бурхливих хвиль житейського моря, а біля його берега, себто серед нормального, трудового життя в оточенні сільської природи. Він ніяк не міг добрати назву для цієї третьої п’єси. Називав її по-різному, але найчастіше'«У пристані» або «У берега». Велика віра була у Івана Карповича в цілющу силу для людської душі близькості природи,'роботи біля землі» (Тобілевич С. Мої стежки і зустрічі, с. 347).

Текст комедії «Житейське море» подається'за вид.: Тобіл&еич (Карпенко-Карий) Іван. Драми і комедії, т. 5, с. 303—440.

1 Житейське море — образне визначення складності суспільного життя з його боротьбою, тривогами, поразками й успіхами. Вислів набув поширення в світовій літературі, зокрема і в українській.

2 Нептун — у римській міфології спочатку був бог джерел і річок. Пізніше його ототожнили з грецьким Посейдоном і вшановували як бога морів.

3 С і н о гі — Сінопська бухта на північному узбережжі Туреччини.

4 С кут ар — місто в Туреччині.^

5 Різдво — християнське свято народження Христа, що відзначається православною церквою 25 грудня за ст. ст.

6 Мефістофель — один із духів зла, демон, часто — грішний

ангел, сатана. Персонаж трагедії німецького поета Йоганна-Вольф-

ганга Гете (1749—1832) «Фауст» (завершена 1831 р.), в якій Мефістофель — одвічний руйнач протистоїть образові творця, шукача істини — Фауста.

7 ...в одежі і гримі Отелло...— тобто в головній ролі трагедії англійського драматурга Уїльяма Шекспіра (1564—1616) «Отелло, венеціанський мавр» (1604).

8 Може, і у нього є своя Дездемона, а у Дездемони

Касі о, а збоку Яго...— Йдеться про персонажі трагедії У. Шекспіра «Отелло, венеціанський мавр».

9 Родріго.— Тут мається на увазі персонаж трагедії У. Шекспіра «Отелло, венеціанський мавр».

10 ...с т р а с т ь ю бал ьзаковськаго возраста!—Мається на увазі вік героїнь романів французького письменника Опоре де Бальзака (1799—1850).

11 Пропали лукулловські обіди!..— Лукулл Луцій Ліціній (бл. 117т—бл. 56 до н. е.) — римський полководець і політичний діяч. Збагатившись під час воєнних походів, вражав сучасників розкішшю своїх бенкетів. Звідси вислів «Лукуллів бенкет».

12 Емілія.— Йдеться про персонаж трагедії У. Шекспіра «Отелло, венеціанський мавр».

- 13 Бісмарк Отто-Едуард-Леопольд фон Шенгаузен (1815—1898) — німецький державний діяч, дипломат реакційного напряму.

14 Кін Едмунд (1787—1833) —англійський актор-трагік, якого реакційна буржуазна критика презирливо називала «актором натовпу». В XIX ст. на російській сцені широко йшла комедія «Кін, або Геній і безпутство» французького письменника Александра Дюма-батька (1802—1870) в перекладі російського актора і перекладача Василя Андрійовича Каратигіна (1802—1853).

15 ...пора давно вже, як Содому, завалитись.— Содом і Гоморра — давньопалестинські міста, зруйновані землетрусом. За біблійною легендою, ця катастрофа була нібито карою жителям цих міст за їхню розбещеність. Звідси вислови «содом», «содом і гоморра», іцо означають розбещеність, а також хаос, безладдя.

16 ...т и граєш роль прекрасного Й о с и и а. — Вислін походить з біблійного