Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

першим.

Алекс грався з темпом уповільнення, аби марсіяни досягли

своєї лінії швидше, ніж земляни — своєї. Коли почнеться

стрілянина, він відпустить гальма і спробує якомога швидше

пролізти через зону бойових дій. Це і було головною причиною

зустрічі з оонівськими кораблями. Утікаючи, вони тільки довше

залишалися б на відстані ураження.

Одна з червоних цяток — марсіянський швидкохідний

крейсер — перетнула зелену лінію, і на всьому кораблі завили

сирени.

— Швидкісні об’єкти, — повідомила Наомі. — Марсіянський

крейсер випустив вісім торпед!

Боббі сама бачила. Крихітні жовті цяточки, що, набираючи

швидкість, ставали оранжевими. Оонівські кораблі з відповіддю

не забарилися. Половина розвернулася у бік кораблів-переслідувачів з Марса й відкрила по них вогонь із рейкотронів

та гармат точкового захисту. Простір на екрані тактики між

двома групами раптом заполонили жовто-оранжеві цяточки.

— Попереду! — закричала Наомі. — Шість торпед на

зустрічному курсі!

Через пів секунди на екрані керування МТЗ перед Боббі

вилізла інформація про курс і швидкість торпед. Голден мав

слушність. Довготелеса поясанка знає свою справу і реагує

напрочуд швидко. Боббі вибрала всі шість торпед для МТЗ, і корабель завібрував, видаючи швидке стакато.

— Зараз піде джин, — озвався Алекс, і Боббі відчула, як з крісла

у неї встромилася дюжина голок.

У вени загнали холод, який швидко перетворився на

розпечений жар. Вона потрусила головою, щоб розвіяти

загрозливе тунельне бачення, а тим часом Алекс почав

відраховувати:

— Три... два...

Він так і не сказав «один». «Росинант» врізався у Боббі ззаду, втопивши її в крісло-колиску. Останньої миті вона згадала

вирівняти лікті й урятувала себе від перелому рук, поки кожна

частина її тіла намагалася летіти назад при десятикратній силі

тяжіння.

На екрані загроз перші шість випущених торпед згасли одна за

одною — «Росі» відстежував їхній курс і збивав. Були інші

торпеди, але тепер усе марсіянське крило накинулося на землян, і космос навколо кораблів перетворився на мішанину з газових

хвостів та вибухів. Поклавшись на марсіянські технології та

милість Всесвіту, Боббі наказала «Росі» брати на мішень

і збивати гарматами точкового захисту все, що летить у їхній бік.

Один із великих екранів вона перемкнула на вид із передніх

камер, зробивши з нього вікно на бій. Небо попереду залите

яскравими білими спалахами світла і газовими хмарами, які

розширювалися після вибухів торпед. На оонівських кораблях

вирішили, що справжньою загрозою були марсіяни, і всі шість

розвернулися назустріч ворожим кораблям. Боббі натиснула

клавішу, що наклала на це зображення загрози, і небо раптом

заповнили неймовірно швидкі краплі світла, коли комп’ютер

обвів сяючим контуром кожну торпеду і снаряд.

«Росинант» швидко наближався до винищувачів ООН, і прискорення впало до двох g.

— Починається, — подав голос Алекс.

Боббі відкрила систему націлювання торпед і вибрала

реактивні рушії двох кораблів.

— Дві пішло, — повідомила, випускаючи свої дві перші рибки

у воду.

Вони помчали, їхні яскраві хвости освітили небо. Індикатор

готовності до вогню горів червоним, поки корабель

перезаряджав стволи. Боббі вже вибирала рушії наступних двох

кораблів ООН. Вона випустила обидві торпеди, щойно

індикатор готовності загорівся зеленим. Націлилася на останні

два винищувачі й перевірила, що сталося з першими двома

торпедами. Їх збили кормові МТЗ оонівців. На них мчала

швидка хвиля крапель світла, й Алекс смикнув корабель убік, щоб вислизнути з-під лінії вогню.

Цього виявилося недостатньо. В кабіні заблимав жовтий

сигнал попередження про витік атмосфери і залунала двотонова

сирена.

— Влучання, — голос Голдена звучав спокійно. — Скидаю атмосферу. Сподіваюся, всі міцно тримають капелюхи.

Голден вимкнув систему вентиляції, і звуки корабля стихли.

Боббі чула тільки власний подих і тихе шипіння головного

каналу в навушниках.

— Ого, — сказав Еймос по радіо. — Три дірки. Малі снаряди, МТЗ, мабуть.