Читати книгу - "Стів Джобс"

class="p1">Двадцять років тому Джобс привіз зведену сестру Ерін, Лізу Бреннан-Джобс, у Японію, коли вона була приблизно в тому самому віці. Одним зі спогадів, який найбільше запав їй у серце, були дуже смачні страви, які вона їла разом із ним, а також можливість спостерігати, як тато, зазвичай дуже перебірливий до їжі, смакував унаґі-суші та іншими делікатесами. Те, що Ліза бачила, як її тато насолоджується їжею, дозволило дівчині вперше за весь час розслабитися коло нього. Спогади Ерін дуже схожі: «Тато знав, куди хотів би піти на обід щодня. Він сказав мені, що знає неймовірний магазин, де продають собу, і повів мене туди, і це було так смачно, що з того часу я практично ніде не можу їсти собу, оскільки ніщо не може зрівнятися з тією, якою ми смакували там». Вони також знайшли по сусідству крихітний ресторанчик, де подавали суші, і Джобс на своєму iPhone позначив його як «найкращі суші, які я їв у своєму житті». Ерін погодилася.

Вони також відвідали відомі дзен-буддистські храми в Юото; найбільше Ерін сподобався Сайхо-дзи, знаний як «Храм мохів», через те, що його Золотий ставок оточений садами, в яких росте понад сто видів моху.

— Ерін почувалася дуже щасливою, що було дуже відрадно й допомогло покращити її стосунки з батьком, — розповідала Лорін. -Вона заслуговувала на це.

А от із наймолодшою донькою, Ів, була цілком інша історія. Дівчинка була смілива, впевнена в собі й ніскілечки не боялася тата. Вона страшенно любила їздити на конях і поставила собі за мету взяти участь в Олімпійських іграх. Коли тренер сказав їй, що для цього доведеться докласти дуже багато зусиль, вона відповіїа:

— Скажіть мені точно, що я маю робити, і я зроблю це.

Він сказав, і дівчинка почала старанно виконувати програму.

Ів була експертом в дуже складному завданні — як притиснути свого батька; вона нерідко телефонувала його асистентові на роботу, щоби точно знати, що щось таки потрапило в його календар. Вона також прекрасно вміла вести перемовини. Якось на вихідних у 2010 році, коли родина планувала поїздку, Ерін хотіла відкласти виїзд на півдня, але боялася попросити про це батька. Ів, якій тоді було дванадцять, зголосилася допомогти їй, і за вечерею виклала справу так, неначе вона була адвокатом у Верховному суді. Джобс перебив ї"і: «Ні, не думаю, що хочу зробити це», — але було очевидно, що він радше здивований, ніж; роздратований. Пізніше того вечора Ів сіла з мамою і аналізувала різні способи, як вона могла би досягти кращих результатів.

Джобсу імпонував її характер — а ще він часто бачив в ній себе.

— Вона — справжнісінька ракетниця, а ще в неї дуже потужна сила волі, мені ще не доводилося бачити такої в жодної дитини, — казав він. — То наче віддача.

Джобс дуже глибоко розумів її характер, можливо, тому що він чимось нагадував його власний.

- Ів уразливіша, ніж більшість людей думає, — пояснив він. -Вона настіньки розумна, що може легко обвести людей навколо пальця, що віддаляє їх він неї, і вона залишається на самоті. Ів саме вчиться, як стати самою собою, але інколи мусить себе стримувати, щоби набути друзів, яких вона так потребує.

Стосунки Джобса з дружиною були інколи складними, але завжди сповненими вірності. Кмітлива та співчутлива, Лорін мала ста-биіізуючий уплив на родину, а також була прикладом здатності Стіва компенсувати власні егоїстичні імпульси, оточуючи себе розсудливими, рішучими людьми. Вона впливала на його рішення, висловлюючи свої думки: ненав’язливо — в питаннях бізнесу; твердо — в усьому, що стосувалося родини; напористо — у питаннях медицини. Ще на початку їтього подружнього життя жінка стала однією зі співзасновниць проекту «Дорога до університету» - загальнонаціональної програми для знедолених дітей, яка допомагала їм закінчити середню школу та поступити до університету. З того часу Лорін стала провідною силою в рухові, який боровся за освітню реформу. Джобс відверто захоплювався працею своєї дружини: «Те, що вона зробила в рамках проекту «Дорога до університету», насправді вражає мене». Але зазвичай він не дуже підтримував філантропічні намагання й ніколи не відвіпував її центрів для підлітків.

У лютому 2010 року Джобс відсвяткував свій п’ятдесят п’ятий день народження у вузькому родинному колі. Кухня була прикрашена конфетті й повітряними кульками, а діти зробили для нього іграшкову корону з червоного оксамиту, яку він надягнув на голову. Тепер, коли він трохи оговтався після виснажливого року проблем зі здоров’ям, Лорін сподівалася, що Стів бітьше часу приділятиме родині. Але його основна увага все одно була зосереджена на роботі.

- Мені здається, то було важко для нашої родини, особливо для дівчаток, — зізналася Лорін мені. — Після двох років хвороби йому нарешті стає легше, і вони сподівалися, що він трохи більше зосередиться на них, але він не зробив цього.

Вона хотіла — з її ж власних слів, — шоби в цій книжці обидва боки його особистості були відображені й подавалися в контексті.

- Як і багато великих людей, у яких були надприродні таланти, Стівен не був надприродним у кожній сфері, — сказала Лорін. — У нього немає таких чеснот, як то вміння поставити себе на місце іншої людини, але він дуже переймається тим, щоби розширити права та можливості людства, сприяти прогресу й укласти потрібні інструменти людям до рук.

Президент Обома

У своїй подорожі до Вашингтона ранньої осені 2010 року, Лорін зустрілася з декількома своїми приятелями з Білого дому, які розповіли їй, що президент Обама має відвідати Силіконову Долину наступного жовтня. Вона поцікавилася, чи не хотів би він зустрітися з Гї чоловіком. Помічникам Обами сподобалася ця ідея, враховуючи той факт, що вона чудово вписувалася в його нову пропаганду конкурентоспроможності. Окрім цього, Джон Доерр, венчурний капіталіст, який став близьким другом Джобса, говорив на зустрічі президентської ради з питань економічного розвитку про погляди Джобса на те, чому Сполучені Штати втрачали свою могутність. Він також висловив думку, що Обамі слід зустрітися з Джобсом. Тож у президентському графіку було виділено півгодини на розмову в аеропорті Westin, що у Сан-Франциско.

Існувала лише одна проблема: коли Лорін сказала своєму чоловікові про зустріч, він відповів, що не хоче цього робити. Йому не сподобалося, що вона організувала все це за його спиною.

- Я не збираюся шурхотіти заради формальної зустрічі,