Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

–  Помста, – незважаючи на погрозу чаклуна,  прошепотіла Лула, – я хочу, щоб він страждав так само, як і я, від любові, яку втратив...

–  Тоді треба діяти розумно... –  Бір притягнув її до себе й поцілував, з грубуватою силою погладжуючи спокусливі округлості її тіла.  

Можливо, він встигне вгамувати пристрасть, яку розпалює в ньому ця дівчина.

Але за мить зі  двору почали долинати гучні звуки: стукіт коліс, гучні голоси, іржання коней, дзвін збруї... 

–  О  великі небеса! – злякано вигукнула Лула, – гості починають з'їжджатися. Мені пора... На кухні ще прірва справ.

–  То йди! – відштовхнув її Бір, – повернешся ввечері, перед балом, коли все буде готово.   А я поки що подумаю, чим зумію тобі допомогти…

Вийшло так, що гості почали прибувати в один час із різних сторін. 

Усі, хто були вільні, вибігли у двір піклуватися про приїжджих. 

Членів королівських родин розміщували в замку, для цього було приготовлено двадцять чудових кімнат. Гостей рангом нижче відводили в невеликі, дуже зручні будиночки, збудовані ще для минулорічного балу і багато обставлені.

Також королева Естелла веліла найняти додаткову кількість слуг на час святкування, щоб гості ні в чому не мали потреби.

Біля парадного входу прибулих зустрічали Інга й Адвіан.   Потім гостей проводжали до багато прикрашеної тронної зали, де їх вітали король і королева і де стояли столи із закусками та прохолодними напоями.

У Інги незабаром зарябило в очах від  всіх ціх гарних облич, від   чудового вбрання, від сяйва дорогоцінного каміння. 

Вона втомлено зітхнула і сперлася на руку Адвіана. 

– Потерпи трохи! – прошепотів він їй на вухо, – сподіваюся, всі приїдуть вчасно. Свято почнеться відразу після заходу сонця...

Присутність поруч з Адвіаном красивої дівчини викликала багато запитань, але ніхто не наважувався ставити їх зараз.

Королева Ролена теж не стала порушувати етикет і  лише сліпучо посміхнулася, простягнувши руку для привітання. 

Її доньки, які вперше потрапили на бал, усміхалися розгублено, але щиро.  Їх ще не навчили мистецтву фальшивих усмішок.

Лише  в тронній залі гості дізнавалися від короля, що свято організовано не тільки на честь настання весни, а й на честь одруження принца Адвіана.

Багатьох цікавило, звідки взялася наречена, але розпитувати про подібне не дозволяли правила етикету. 

Звісно, декого така новина злегка розчарувала, але не стільки, щоб відмовляти собі в задоволенні повеселитися на святі.