Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

— Тільки побажай.

Мʼяке золоте світло залило темне приміщення, і від того світла Монстра аж смикнуло. Він раптом почав налякано верещати, його шкіра-кора, почала шипіти, а він сам спробував втекти, та магічний клинок Олівії був на багато швидшим. Доки Ален тримав одну її руку, вона обернулася, та тримаючи меч в іншій руці, швидким ударом знесла Монстрові голову.

В цей час, хлопці все ще стояли, кліпаючи очима. Вони ще жодного разу не бачили, щоб Олівія поводилася на стільки по дівчачому, коли просила Алена зцілити їй руку. Ще було дивніше те, що вона сама ж її і поранила.

— Ха, то ти мене використала? — запитав Ален.

— Ну... Трішки? — посміхнулася Олівія.

— А як же розплата?

— Ем... Давай трошки пізніше? — Олівія вже зрозуміла його натяк, Ален хотів поцілунків, але зараз не час для цього, і вони обоє це розуміли.

— Я почекаю, доки з цим всім буде закінчено. — говорив принц.

— Я звісно перепрошую, але, що це було? — раптом запитав Білал.

— Якщо мої домисли вірні, то це був саме той Монстр Флорелла, що зміг еволюціонувати під світлом он тих величезних кристалів. — виклав свої думки Річард.

— Як ти так легко його здолала? — ніяк не міг зрозуміти Філіпп.

— Ну... В мене є секретна зброя. — хитро посміхнулася Олівія, поглядаючи на Алена.

— Ти раніше за мене здогадалася, що на них так діє Свята магія? — запитав принц.

— Ага, я подумала про це, коли ми прочитали «Послання до нащадків», а в підземеллі з Королевою Карахонів мої здогадки підтвердилися. Світло, яке ти випромінюєш під час зцілення, для Монстрів наче отрута. — пояснила Олівія.

— Але ж імперія бореться з Монстрами вже не одну сотню років, і про подібне застосування Святої магії ніде ніде не було згадано. — дивувався Річард Філс.

— Було. — повідомив принц. — В древніх архівах Магічної Вежі я натрапляв на щось подібне, але так і не зміг зрозуміти, бо як ви і говорили, про цей факт досі було не відомо.

— Але чому про таку важливу річ мовчали? Це ж просто шалена перевага над Монстрами. — обурювався Річард.

— Закони Святого Храму. — заговорив Еліан.

Всі подивилися на блакитно волосого юнака, очікуючи пояснення.

— Ті згадки, що знаходив принц, вони ж були про першу Святу імператрицю Алісію, правда? — запитав Еліан, і коли принц кивнув, він продовжив: — Перша Свята ходила на війну разом зі своїм нареченим. Не дарма ж саме йому вдалося отримати перемогу над Монстрами, та обʼєднати пʼять королівств. Поруч з ним завжди була його кохана Свята Алісія. Вони разом здобули цю перемогу. Але, після створення Святого Храму, було написано закони, згідно з якими, Свята належить Храмові, і вона все життя має проводити в його стінах, присвячуючи свої тіло та душу тільки для молитов Богині Живі.

— З покоління в покоління Свята проводила все життя в Храмі, їй не дозволяли брати участь у походах, бо це небезпечно. Святій також не дозволяли виходити заміж, та народжувати дітей, тому з кожним поколінням в імператорській родині все рідше пробуджувалися спадкоємиці «Сили Святої». Тому й про особливості цієї сили мало що знали. — розповів принц Ален.

— То ось чому імператриця Ізабелла відправила тебе до Магічної Вежі, замість Святого Храму, вона не хотіла, щоб тебе звʼязали дурними законами Храму на все життя. — говорила Олівія, тримаючи принца за руку.

— Тоді я не зміг би стати твоїм чоловіком... — посміхаючись, бурмотів принц своїй нареченій.

— Та ну вас! Знову ви за своє, за кругляйтеся вже, потім на милуєтесь! — обурювався Філіпп.

— Ох ти ж і причепа! — дорікнула йому сестра.

Олівія зробила кілька кроків вперед, і раптом прямо перед нею знову відкрилося таємне підземелля.