read-books.club » Фентезі » Гра престолів 📚 - Українською

Читати книгу - "Гра престолів"

211
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Гра престолів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 189 190 191 ... 253
Перейти на сторінку:
всіх їх знешкодити одного по одному, поки вони не з’єдналися.

— Твій брат здобув собі славу,— мовив батько.— На Золотому Зубці розбив лордів Ванса й Пайпера, а тоді під мурами Річкорину зустрівся зі згуртованими силами Таллі. Лорди Тризуба розгромлені вщент. Сер Едмур Таллі з чималою кількістю лицарів і прапороносців опинився в полоні. Лордові Блеквуду вдалося вивести кількох уцілілих назад у Річкорин, і там Джеймі узяв їх в облогу. Решта повтікали по своїх кріпостях.

— Ми з твоїм батьком беремо ці кріпості по черзі,— мовив сер Кеван.— Без лорда Блеквуда зразу впало Крукодерево, а леді Вент змушена була здати Гаренхол, бо не було кому його захищати. Сер Грегор спалив Пайперів і Бракенів...

— І тепер вам нема з ким битися? — запитав Тиріон.

— Не зовсім,— відповів сер Кеван.— Малістери досі утримують Стражморе, а Волдер Фрей у своїх Близнючках збирає рекрутів.

— Але це байдуже,— сказав лорд Тайвін.— Фрей виходить на поле бою тоді, коли в повітрі запахне перемогою, а поки що пахне лише руйновищем. А Джейсон Малістер своїми силами битися не зможе. Коли Джеймі візьме Річкорин, вони обоє миттю схилять перед нами коліна. Якщо проти нас не виступлять Старки й Арини, можна вважати, що ми перемогли.

— На вашому місці через Аринів я б надто не переймався,— мовив Тиріон.— Старки — зовсім інша справа. Лорд Едард...

— ...наш заручник,— сказав батько.— Поки він гниє в підземеллях Червоної фортеці, армію він у бій повести не зможе.

— Не зможе,— погодився сер Кеван,— але його син скликав прапори та з великим військом засів у Кейлінському Рову.

— Тільки загартований меч — міцний,— оголосив лорд Тайвін.— А Старків хлопчина — ще дитина. Його, звісно, тішать військові сурми і розмаяні на вітрі прапори, але війна — це різанина. Навряд чи він це витримає.

«А справи дуже перемінилися, поки мене не було»,— подумав Тиріон.

— А що ж робить наш безстрашний монарх, поки кругом чиниться колотнеча? — поцікавився він.— Як моя мила й невідпорна сестра переконала Роберта ув’язнити його любого друга Неда?

— Роберт Баратеон помер,— сказав батько.— На Королівському Причалі править твій племінник.

Оце Тиріона приголомшило.

— Тобто моя сестра,— зробив він добрячий ковток елю. Королівство, яким правитиме Серсі замість свого чоловіка, зміниться до невпізнання.

— Якщо хочеш принести користь, можу дати тобі загін,— мовив до нього батько.— Марк Пайпер з Карилом Вансом час до часу перетинають Червоний Зубець у нас у тилу і чинять набіги на наші землі.

Тиріон поцикав крізь зуби.

— Яке безрозсудство — відбиватися! Іншим разом я б залюбки покарав їх за зухвальство, батьку, але, щиро кажучи, у мене є інші справи.

— Та невже? — не надто зрадів лорд Тайвін.— А ще нам псує життя, загрожуючи нашим рейдерам, парочка запізнілих ідей Неда Старка. Це лорд Берик Дондаріон, юний лордійчук, який досі не позбувся ілюзій про доблесть, а з ним — ота товста пародія на жерця, що обожнює розмахувати підпаленим мечем. Як думаєш, дорогою не зможеш із ними швиденько впоратися? Не надто осоромившись?

Витерши вуста зворотом долоні, Тиріон посміхнувся.

— Батьку, в мене на серці стає тепліше, як подумаю, що ти згоден довірити мені... скільки? Двадцять вояків? П’ятдесят? Ти певен, що зможеш пожертвувати стількома? Але то таке. Якщо раптом наскочу на Тороса й лорда Берика, відшльопаю обох,— злізши з крісла, він подибав до шинквасу, на якому в оточенні фруктів лежало кружало білого сиру з блакитними прожилками.— Але спершу я маю виконати свої обіцянки,— мовив він, украявши собі трикутничок сиру.— Мені потрібно три тисячі шоломів і стільки ж кольчуг, плюс мечі, піки, сталеві гостряки, булави, бойові топори, латні рукавиці й коміри, поножі, нагрудники, а ще вози, щоб усе це доправити...

Позаду нього з хряскотом розчахнулися двері — з такою силою, що Тиріон мало не впустив сир. Сер Кеван з лайкою скочив на ноги: у кімнату влетів капітан гвардії і втелющився в коминок. Коли він, у перехнябленому лев’ячому шоломі, приземлився в холодну золу, Шага розламав його меч об товсте як стовбур стегно, пожбурив уламки на землю й увірвався в їдальню. Про його прихід повідомив сморід — міцніший за запах сиру та просто нестерпний у замкненому приміщенні.

— Ти, червоний плащику,— заричав горянин,— ще раз оголиш меча на Шаґу, сина Дольфа, і я відріжу тобі твоє чоловіче багатство й засмажу на вогні.

— А як же кози? — зронив Тиріон, відкушуючи від сиру.

За Шаґою у їдальню ввалилася й решта горян, а з ними Брон. Глянувши на Тиріона, перекупний меч жалібно знизав плечима.

— Ви хто такі? — холодним як сніг голосом запитав лорд Тайвін.

— Ці люди провели мене додому, батьку,— пояснив Тиріон.— Можна мені їх залишити? Багато вони не їдять.

Ніхто й не усміхнувся.

— За яким правом твої дикуни втручаються в нашу нараду? — поцікавився сер Кеван.

— Це ми дикуни, ти, низиннику? — вигукнув Кон. Якби його відмити, його б можна було і вродливим назвати.— Ми вільні люди, а вільні люди по праву сидять на всіх військових нарадах.

— Хто з вас лорд левів? — запитала Челла.

— Вони обидва старі,— оголосив Тимет, син Тимета, якому ще й двадцятьох не минуло.

Рука сера Кевана потягнулася до руків’я меча, але брат двома пальцями міцно стиснув йому зап’ястя. Лорд Тайвін здавався незворушним.

— Тиріоне, ти забув про гарні манери? Будь ласка, познайом нас із нашими... шановними гостями.

Тиріон облизав пальці.

— Залюбки,— озвався він.— Ця красна дівиця — Челла, дочка Чейка з клану чорних вух.

— Ніяка я не дівиця,— запротестувала Челла.— Мої сини уже повідрізали разом півсотні вух.

— Хай відріжуть вони ще півсотні,— мовив Тиріон, дибаючи геть від неї.— А це Кон, син Кората. Шаґа, син Дольфа,— це отой, схожий на Кичеру Кастерлі, тільки порослу волоссям. Ось Альф, син Юмара з клану місячних братів, і Тимет, син Тимета, червона рука клану обпечених. А це — Брон, перекупний меч, він сам по собі. За той недовгий час, що ми знайомі, він уже двічі перебігав на інший бік, тож ви з ним, батьку, маєте легко знайти спільну мову,— зронив він, а тоді повернувся до Брона й горян.— Дозвольте представити мого лорда-батька Тайвіна, сина Тайтоса з дому Ланістерів, лорда Кичери Кастерлі, хранителя Заходу, щита Ланіспорту, колишнього й майбутнього правиці короля.

Лорд Тайвін,

1 ... 189 190 191 ... 253
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Гра престолів"