Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
в уяві Міллера склала на грудях руки й відвернулася. Легенький
протяг, насичений мастилом і озоном, сповістив про прибуття
поїзда. Міллер пропустив батька з дитиною вперед, а тоді сів
у інший вагон.
Вагони метро були круглими — їх конструювали так, щоб вони
помістилися в тунелі, з яких викачували повітря. Вікон не
було — та й замість краєвиду пасажири бачили б лише кам’яні
стіни за три сантиметри від стінок вагона. Натомість широкі
екрани рекламували розважальні потоки, пліткували про
політичні скандали на внут рішніх планетах чи надили
витратити тижневу платню в розкішних казино, навіть досвід
перебування в яких збагатить життя. Міллер помічав лише
зміну яскравих, пустих кольорів і не зважав на зміст. Він саме
крутив свою проблему в голові, розвертав її одним чи іншим
боком, не шукаючи відповіді.
Це була проста ментальна вправа. Самі факти, без суджень: Гевлок — землянин. Гевлок знову подався у припортовий бар
і шукав бійки. Гевлок — його напарник. Твердження за
твердженням, факт за фактом, грань за гранню. Міллер не
намагався вибудувати порядок між ними чи спорудити з них
послідовну оповідь — усе це прийде потім. Зараз мав викинути
з голови справи, якими був сповнений день, і підготуватися до
того, що буде безпосередньо зараз. Коли потяг доїхав до його
станції, він почувався зосередженим. Як ніби він ставав на всю
ступню — саме так пояснював це відчуття, коли ще було кому
пояснювати.
«Синя ропуха» виявилася переповненою — люди тулилися
одне до одного, немов кури в курнику, і тепло такої кількості тіл
додавало градусів до й без того штучно завищених, «як
у Мумбаї», температури й задимленості повітря. Переливи та
блимкотіння
стробоскопів
могли
запросто
спричинити
епілептичний напад. Столики вишикувалися хвилястою лінією
і на контрасті з фоновою підсвіткою здавалися темнішими за
звичайну пітьму. Повітря просякло музикою, ніби то була якась
фізична сутність — кожен такт віддавався мініструсом у мозку.
Гасіні, довкола якого купчилися розбухлі від стероїдів
викидайла та заледве вдягнуті офіціантки, впіймав погляд
Міллера і кивнув углиб. Міллер ніяк не відреагував на кивок —
просто розвернувся і заходився торувати собі шлях крізь натовп.
Припортові бари завжди були вибухонебезпечним місцем.
Міллер ішов обачно, намагаючись не зачепити нікого, наскільки
це було можливо. Якщо доводилося вибирати, він радше
врізався б у поясанина, ніж у когось із внутрішніх планет; у жінку, ніж у чоловіка. На його обличчі застигло обережне
«перепрошую».
Гевлок сидів один, обхопивши грубою рукою гранчасту
склянку. Щойно Міллер присів поруч, обернувся, готовий до
сварки — очі широко розплющені, ніздрі обурено розширені.
Трохи згодом на обличчі Гевлока проступило здивування. А за
ним — щось на кшталт придушеного сорому.
— Міллере... — якби вони були в тунелях зовні, Гевлок
репетував би. Тут його голос заледве долітав на відстань
витягнутої руки. — Ти що тут забув?
— Не знав, чим зайняти себе в норі. Дай, думаю, прийду
і встрягну в якусь бійку.
— Чудовий вечір для такого.
Це була правда. Навіть у барах, що орієнтувалися на
мешканців внутрішніх планет, співвідношення землян і марсіян
із поясанами рідко перевищувало одного до десяти. Змірюючи
поглядом натовп тут, Міллер бачив, що низьких і кремезних
чоловіків та жінок не менше третини. Він запитав:
— Корабель причалив?
— Угу.
— ФКЗМ?
Флот Коаліції Землі та Марса часто прокладав маршрути через
Цереру до Сатурна, Юпітера й інших станцій у поясі, але Міллер
не стежив за відносним розташуванням планет і не знав, з якого
боку орбіти ті були. Гевлок похитав головою.
— У корпоративної СБ ротація з Церери. Здається, «Протоген».
Коло Міллера вигулькнула офіціантка
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.