Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
по її шкірі, зуби світилися ультрафіолетом. Міллер узяв напій, який не замовляв. Газованка.
— Знаєш, — мовив Міллер до Гевлока, нахиляючись так
близько, щоб навіть спокійний голос долинув до землянина, —
Шаддид байдуже, скільком ти тут розіб’єш пики. Ти їй просто не
подобаєшся, і все.
Гевлок смикнувся і втупився у Міллера поглядом, сповненим
злості, крізь яку сочилися сором і образа.
— Чесно, — докинув Міллер.
Гевлок звівся на ноги і рвонув до виходу. Він намагався
загрозливо тупотіти, але не врахував фальшиву гравітацію
Церери та свій сп’янілий стан. Здавалося, ніби Гевлок
підстрибує. Зі склянкою в руці Міллер продирався крізь натовп
услід за Гевлоком, усміхаючись та знизуючи плечима до всіх
спантеличених облич, які напарник лишав у себе за спиною.
Шар жиру та кіптяви, що вкривав стіни загальних тунелів коло
порту, було практично неможливо зчистити ані стисненим
повіт рям, ані в’яжучими реагентами. Гевлок вийшов з бару, опустивши голову, підібгавши плечі до шиї, стиснувши губи
і випромінюючи лють. Але двері «Синьої ропухи» зачинилися за
його спиною, і музика раптово урвалася, ніби хтось заглушив її
кнопкою на пульті. Найбільша небезпека минулася.
— Я не п’яний, — озвався Гевлок голосніше, ніж було потрібно.
— Я не казав, що ти п’яний.
— А ти, — Гевлок розвернувся і тицьнув пальцем у груди
Міллера, — не моя нянька.
— Теж правда.
Вони пройшли разом десь із кілометр. Довкола блимали
яскраві світлодіодні вивіски. Бордель, тир, кав’ярня, клуб поезії, казино, боксерський ринг... Повітря пропахло сечею і застояною
їжею. Гевлок нарешті став пригальмовувати та опустив плечі, що майже були приліпилися до вух.
— Я служив на вбивствах у Террітауні... Відпрацював три роки
на проституції в Лагранж-5... Ти хоч уявляєш, на що це було
схоже? Вони вивозили звідти дітей, а я був одним із тих трьох, які це зупинили. Я хороший коп.
— Так, це правда.
— Я збіса хороший коп.
— Це правда.
Вони пройшли повз раменну. Капсульний готель. Вуличний
термінал, що безкоштовно давав стрічку новин: ПРОБЛЕМИ ЗВ’ЯЗКУ
ПРОДОВЖ. НА НАУК. СТАНЦІЇ ФЕБА... НОВА ГРА АНДРЕАСА К ПРИНЕСЛА
6 МЛРД ДОЛ. ЗА 4 ГОДИНИ... УГОДА ПОСТАЧ. ТИТАНУ МІЖ МАРСОМ І ПОЯСОМ
ЗІРВАЛАСЯ... Екрани миготіли перед очима Гевлока, але він
дивився кудись повз них.
— Я збіса хороший коп, — повторив. А тоді, після паузи: — То
якого хріна?
— Справа не в тобі, — сказав Міллер. — Коли люди дивляться
на тебе, вони не бачать Дімітрі Гевлока, хорошого копа. Вони
бачать Землю.
— Бздури. Я вісім років служив на орбіталках і Марсі, перш ніж
перевівся сюди. На Землі я тільки, може, шість місяців
прослужив.
— Земля. Марс. Однаково.
— Скажи це марсіянинові, — гірко засміявся Гевлок. — Зубів
потім не збереш.
— Я не те мав... Слухай, ну я знаю, що вони в усьому різні.
Земля ненавидить Марс за те, що його флот ліпший. Марс
ненавидить Землю, бо в неї більший. Футбол цікавіший за
земної гравітації... або гірший, не знаю. Але що це все для тих, хто далі від Сонця? Їм начхати. Звідси ти можеш Землю і Марс
разом закрити великим пальцем. І...
— І мені тут не місце, — сказав Гевлок.
Двері раменної відчинилися позаду них, і з неї вийшли четверо
поясан у сіро-зелених робах. Один із них мав на рукаві нашивку
з розкресленим колом ОПА. Міллер напружився, але поясани
розвернулися в інший бік, а Гевлок їх не помітив. Обійшлося.
— Я знав це, — вів далі Гевлок. — Коли підписував контракт зі
«Спіраллю», то знав, що потрібно буде вписуватись у колектив.
Я просто думав, що це буде так само, як і всюди, розумієш?
Приходить новенький, його трохи ганяють, потім бачать, що він
це гідно витримує, і новачок стає одним з команди. Тут усе не
так.
— Не так, — погодився Міллер.
Гевлок похитав головою, сплюнув і нарешті помітив у своїй
руці гранчасту склянку.
— Здається, ми вкрали склянки з «Ропухи».
— А ще ми в загальному тунелі з
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.