Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Розділ дванадцятий. Память про нього.

Повернувшись додому, Тесс кілька хвилин стояла біля дверей сусідської квартири, притулившись до неї чолом. Вона все ще не могла повірити в те, що сталося і як її сусід допоміг їй у найскрутніший час. Якби він дочекався її після захисту або зараз вийшов до неї, то Тесс би розцілувала його руки. Та він не міг проміняти свої справи на дівчину, яка нічого не має і нічого не зможе йому запропонувати.
Простоявши під теплим струменем води хвилин п'ятнадцять, допоки не відчула полегшення, Тесс подивилась на себе у дзеркало. Вона виглядала не найкраще і була втомлена емоційно. Хоча все склалось в її користь, та осад про зраду Деймона вкорте нагадав про її безсилість і незмогу обирати чоловіків. Вона знов помилилась. Стрес від сьогоднішньої ситуації виявлявся слабкістю в тілі та тремтінням рук. Очі стали червоними, а повіки набрякли і важкою завісою підштовхували її до единого правильного рішення – лягти спати.  
Вона готова була заснути прямо не виходячи з ванної кімнати, але все ж таки хотіла випити зеленого чаю, щоб заспокоїтись і перевести дух. Закутавшись в старенький халат, що належав її матері, Тесс зайшла на кухню і застигла на місці, виявивши на столі несподіваний подарунок і записку. 
Обережно розгорнувши листівку, на її губах зявилась посмішка.
«Вітаю з маленькою перемогою, сусідко! На каву не чекай, маю нагальні справи. Твій брат»
Тесс відкрила червоний коробок з білою стрічкою і не змогла стримати сліз, коли взяла в руку смарагдову брошку у вигляді ведмежа з великими рубіновими очима. Вона поняття не мала яка ціна цього скарбу, хоча й розуміла що це не звичайна біжутерія. Та головним для неї було те, від кого був цей подарунок. Він був від Елліаса – чоловіка, який зявився в її житті за дивних обставин, та встиг заполонити її думки.

Елліас не з'являвся в неї вдома більше тижня, змушуючи Тесс хвилюватися про нього та сумніватися у собі. Вона все ще не мала нагоди подякувати йому за порятунок, та не могла знайти собі місця від цього тягаря. Але життя тривало і дівчина продовжувала своє навчання, залишаючись однією з найкращих студентів в медичній академії. Як і очікувалося, ставлення студентів до Тесс змінилося в гірший бік після такого неймовірного спасіння, після персональної появи ректора у супроводі її таємничого брата. Тепер усі ненавиділи її за те, що за спиною до недавна сироти стояла людина з кримінального світу, яка могла витягнути її з будь-яких труднощів, а це було підозрілим, якщо судити про Тесс з погляду моралі.
Навіть викладацький колектив провів таємні збори, на яких вирішувалось питання про доцільність продовження фінансової допомоги найкращої студентки, що втратила батьків. Адже наявність та поява її брата, який мав вплив та звязки дозволяли їм припустити, що дівчина має достатню допомогу і не потребує волонтерської благодійності. Хоча вони навіть не здогадувались наскільки важким було виживання Тесс і що насправді коїлось в її житті.
Як виявилося Амалія залишилась однією з небагатьох студентів, хто ставиться до Тесс без почуття конкуренції та ревнощів до її знань та вмінь. Рудоволоса дівчина з ідеальною зовнішністю та пишними формами стала для Тесс відрадою та острівцем дружності. Вона не прагнула стати подругою, але залишалась приятелькою, яка знала правду про Елліаса. Вона підтримувала Тесс і часто захищала її в нападках та осудах з боку інших заздрісних студентів.
Дівчата часто обідали разом, та після занять та практики пили каву з тістечками у місцевому кафетерії. За однією з таких зустрічей Тесс дізналась, що Амалія знала собі ціну і знала мету якої прагнула. А побачивши Елліаса тоді в анатомці, відразу зрозуміла, що він той хто їй потрібен для досягнення мети, тому вона вхопилась за цей шанс і не жалкує про це. Амалія розповіла як отримавши номер телефону Елліаса, того ж дня запросила його на вечерю. 
Дівчина пояснила всі свої очікування та бажання від їхньої взаємодопомоги, чим приємно здивувала Елліаса, та отримала від нього підтримку. Вона не збиралася бути повією, але готова була стати ескортницею. Їй потрібен був лише старт та впевненість у тому, що її оцінять і не спаплюжать. Так і сталося. Сусід Тесс мав відповідних клієнтів та гарантував безпеку та дотримання домовленностей для дівчини, яка мала усі параметри для такої роботи.
Хоча для Тесс було важко зрозуміти мотиви Амалії та повірити в те, що Елліас дійсно повязаний з темним життям міста, та вона все ж змогла побачити щось хороше в такій співпраці. Кожен має право на отримання умов в яких буде відчувати себе комфортно і зможе насолоджуватись тим, що робить. Кожен має право на захист та повагу.
Після ще одного дня проведеного за книжками з клінічної діагностики та підготовки до насуваючихся екзаменів, Тесс домовилась з Амалією, що наступного тижня вони вдвох почнуть займатись перехресним тестуванням знань, щоб мати змогу закріпити вже вивчені матеріали та підтягнути відставання, якщо такі будуть виявлені.
Вечір закінчився для Тесс досить передбачувано. Вона почала дивитись новий серіал про молодих медиків, які лишень закінчили навчання і приступили до інтернатури у одній з провідних лікарень, і непомітно для себе заснула на дивані. Та вже за кілька годин глибокого сну їй довелось прокинутись.
Її розбудив відчайдушний стукіт у двері та протяжний дзвінок у квартиру. Тесс сонними очима подивилася на годинник і розпливлася в посмішці. Опівніч настала рівно дві години тому. Зазвичай, таким нічним гостем був сусід, який приходив до неї на каву, та він ніколи не вдавався до такого наполягання та натиску. Та все ж думка про зустріч з Елліасом окриляла її, вона швидко протерла очі і накинувши мамин халат, побігла відчиняти двері.
Тесс застигла в ступорі нерозуміння і здивування, дивлячись в обличчя незнайомки, яка цинічно розглядала її. На порозі квартири стояла невисока дівчина в короткій спідниці, чорних панчохах з сандалями і топі, що злегка прикривав її невеликі груди. Вона зухвало скинула підборіддя і голосно жувала жуйку. Поруч з незнайомкою стояли дві валізи на коліщатках і велика червона сумка.
– Ну нарешті! – Видихнула дівчина, потріпавши свої каштанові кучері. – Я так і заклякнути можу!
– Вибачте, а ви до кого? – тихо запитала Тесс, намагаючись не дивитись на довгі гострі нігті незнайомки, що так привертали до себе увагу.
– Я до тебе, кузина! – Усміхнулася дівчина і стукнувши ногою по валізі, кивнула на свій багаж. – Може допоможеш? Чи так і стоятимемо? З гостинністю у тебе проблеми! Мати не навчила! 
– Я не зовсім розумію, – видихнула Тесс, але відразу замовкла, не встигнувши озвучити своє запитання.
– Читай! – Дівчина витягла з червоної сумки папери, і віддала їх Тесс. – Там все чорним по білому написано. – і не чекаючи запрошення, затягла одну валізу в квартиру.
Тесс не могла повірити своїм очам і не хотіла вірити в те, що все відбувається насправді, а не уві сні. У документі, що був нотаріально завірений і мав чинність, зазначалося, що після смерті батьків Тесс, допоки їй не виповниться двадцять один рік чи вона закінчить своє навчання у виші, опіку над нею бере далека родичка про яку їй було відомо. І ця опікунша має повне право розпоряджатися майном дівчини до завершення одного з термінів. А дівчина, яка раптово увірвалася в життя Тесс була її далекою кузиною і має намір жити в квартирі, поки вони не вирішать питання з продажем.
Тесс читала кожен рядок і все більше розуміла, що потрапила в пастку і дуже скоро може залишитися зовсім ні з чим. Адже судячи з документів, її опікунша, яку вона бачила лише на похороні батьків, збирається продати квартиру, не чекаючи закінчення навчання Тесс. І за законом вона не має ні права голосу, ні вибору. Та й грошей на консультацію з хорошим адвокатом вона теж не має.
– Так, я житиму в кімнаті з телевізором! – Прокричала дівчина, увалившись на диван. – І звідки в тебе такі гроші? Такий телевізор коштує до-хера і більше!
– Це подарунок. – Видихнула Тесс, зачинивши двері і пройшовши в кімнату, де розмістилася її нововиявлена кузина, не маючи сил і бажання сперечатись і виганяти незванну гостю.
– Ріана. – підморгнула дівчина, назвавши своє їмя. – А тебе, здається, Тесса?
– Тесс. – відказала вона, кивнувши, та притискаючи папери до грудей.
– Ну, так ось, Тесс. Що є пожерти? Я так довго добиралась до тебе, що зголодніла. Я б зараз зїла гарний шмат мяса.
– Я не впевнена, що моє харчування буде вам до смаку. – зніяковіло відповіла Тесс, і запропонувала Ріані піти з нею на кухню, щоб переконатися у власних словах.
– Таке ото. – зітхнула Ріана, позаглядавши в усі тумби та шухляди, та взявши з холодильника пляшку кефіра. – Ти, мабудь, по ресторанах харчуешся, раз вдома нема харчів.
– Ні. – заперечила Тесс, та її відповідь не була сприйнята чи почута.
Ріана по-господарськи розскладала свої речі, поки Тесс тихенько прибирала все зайве та непотрібне в свою маленьку кімнату. Тесса на інтуїтивному рівні розуміла, що її кузина вестиме і почуватиметься вільно, а вона сама не зможе нічого сказати чи заперечити. Їй потрібно знайти кошти для візиту до адвоката, щоб зрозуміти як поводитись далі і що робити.
– Слухай, ти напевно завтра купи продуктів! Я вцілому люблю пожерти! – за хвилин двадцять Ріана стояла на порозі кімнати Тесс і оглядала все гидливим поглядом. – Так як я твоя гостя, то прояви до мене хоч якусь повагу і не тримай мене голодною.
– У мене немає грошей на закупівлю продуктів. – чесно відповіла Тесс. – Я живу на стипендію і економно планую свій місячний бюджет на витрати. Тому не можу обіцяти, що зможу належним чином проявляти гостинність. Я не працюю.
– І що з того? – пирхнула Ріана, розтягуючи гумку, – Ти хочеш сказати, що я маю купувати продукти? Я сюди приїхала як гостя. Тож вирішуй проблему з грошима. Шукай роботу. Займи у знайомих. Чи ти хочеш щоб я забезпечувала тебе?
– Це не так просто. Мені треба вчитися. А вам треба було подумати про це до того, як ви приїхали сюди жити.
– Ой, – видихнула Ріана. – Гаразд. Я й сама знайду, що пожерти! Але ось цукор і каву купи завтра. 
– Куплю. – зітхнула Тесс, закриваючи двері за кузиною.
Ніч здавалася нескінченною. Тесс тихо плакала в подушку, не розуміючи, за що їй такі муки? Чому вона залишилася без батьків? А тепер залишиться без квартири, якщо не знайде грошей чи законної підстави для того, щоб не дозволити продавати її єдину спадщину. І як вона зможе жити з кузиною, що поводиться як панянка у чужій оселі? І як вона зможе вчитися далі та де зможе знайти роботу? І ще так багато питань, на які їй важко знайти відповіді.
Наступного дня перше що зробила Тесс, прибувши до медичної академії, запитала поради у Амалії, не розповідаючи їй усіх подробиць. Вона сподівалася, що знання та життєвий досвід дівчини допоможуть їй самій знайти рішення в ситуації яка склалася, або полегшити її. Але нажаль, Амалія не могла запропонувати Тесс гідний варіант заробітку, окрім того який має сама.
– Може в кафе чи ресторан офіціанткою? – рудоволоса красуня перегортала сторінки з варіантами роботи у своєму смартфоні і зрідка дивилася на відчужене обличчя Тесс. – У нічні зміни зарплата більша. Але як ти потягнеш роботу та навчання?
– Не знаю.
– А Елліас що каже? Ти ж розповіла йому про свою новознайдену кузину?
– Я його не бачила більше двох тижнів. – Видихнула Тесс і посміхнулася. – Він і так забагато зробив для мене. Не можна турбувати його знов. – благаючим поглядом просила дівчина, вимагаючи від Амалії тримати усе в секреті.
– Ну, якщо він може допомогти, чому б не попросити його про допомогу? Елліас досить мудрий і розсудливий чоловік, він вміє читати людей. Він знає, що ти заслуговуєш на допомогу.
– Я спробую самотужки. – відказала Тесс.
– Ну-ну, спробуй звичайно. – кивнула Амалія і простягла Тесс круасан із шоколадною начинкою. – Їж давай, бо зовсім шкіра на кістках залишилась. У тебе є хоч якісь гроші? Давай я дам тобі кілька сотень, щоб ти з голоду не вмерла, та може до адвоката пішла.
– Дякую, Амалія. Не турбуйся. Я маю що їсти. – відкушуючи ароматну випічку, Тесс проковтнула ком підступаючих сліз. Вона дійсно не мала грошей на раптові витрати, та не могла дозволити собі навіть круасан і каву кожного дня. І їй було соромно приймати милостиню від Амалії, але вона могла переступити через свою гордість.
– Слухай, давай я тобі грошей підкину. – витягаючи зі своєї сумки гаманець, Амалія збиралась дістати кілька купюр, але була зупинена.
– Ні, дякую! Не треба ніяких грошей! Ти й так пригощаеш мене у кафе. Це буде занадто. Я не можу зараз. – Тесс все ще дивилася на Амалію благаючим поглядом і сподівалася на її розуміння.
– Гаразд. – кивнула дівчина. – Хоча б їстимеш зі мною раз-два рази на день, і не відмовляйся! Це не такі великі гроші. Я більше грошей на всяку херню витрачаю. А так із користю для тебе. І це не подачка чи милостиня! – Запевняла Амалія. – Це моя подяка за те, що ти познайомила мене з Елліасом.