Читати книгу - "Безхатько в подарунок, Селена Рейні"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– І? – запитала не обертаючись.
– Мені подобається. Не пам’ятаю, щоб їв щось схоже.
Розставив тарілки. Христина подала картоплю. І поки вони снідали, провела детальний інструктаж по вмісту комори.
– Отже, ті білі буряки зовсім не буряки?
– Ні. Це ріпа. З неї виходить смачний салат. Його заправляють сметаною.
– А те червоне у півлітрових слоїках теж не варення?
– Ні. Це скумбрія в томаті.
– Хмм, без тебе мені в комору ходити не варто.
– Запевняю, щоб ти звідти не приніс, усе їстівне.
Вона підвелася і взялася до посуду. Чоловік став поряд. Христина мила тарілки в одній мисці. А він ополіскував їх в іншій.
– І що тепер? – запитав, витерши останню чашку.
– Мені потрібно працювати. А ти можеш почитати, – говорила, доки вони виходили з кухні. – У прабабусі було багато книг. Вони звичайно старі, але цікаві. Ось, – вказала на стелаж з книгами в ряд.
Христина сіла за стіл, до білосніжної тканини. А Павло ознайомився з домашньою бібліотекою. Зрештою його вибір пав на гуморески та байки Остапа Вишні. Павло, з книгою у руках, зручно вмостився у розкладному кріслі біля вікна. Навпроти, під іншим вікном, сиділа Христина.
Дівчина працювала дуже тихо: ні шурхоту, ні видихів. Здавалося, сніг на вулиці й то голосніше падає. Тому, Павло, кожні п’ять сторінок підіймав голову і крадькома дивився на неї. І щоразу вловлював нові й цікаві деталі. Христина трохи сутулилась, через що здавалася ще тендітнішою, ніж була насправді. Груди ледь помітно здіймалися від повільних вдихів.
А її погляд…
Досі він вважав, що дівчина повинна бути максимально зосередженою, – зрештою вишивання потребує особливої уваги. Але її очі здалися йому… замріяними. Ніби вона на автоматі всовувала голку у тканину, в той час, як її думки були далеко звідси.
– Про що ти думаєш? – не стримався.
Вона весело глипнула на нього.
– Бо те, що ти про щось думаєш, дуже помітно. Твої очі аж іскрять!
На це дівчина розсміялася.
– Я мрію.
– Я так і знав! Про що?
– Про власну майстерню, у якій зможу працювати. З великим столом. І щоб були манекени, бо я вже втомилася приміряти свої роботи на стільцях та дверцях шаф. І освітлення! Як мені бракує хорошого освітлення! І звичайно ж про власний салон.
– І скільки тобі потрібно, щоб здійснити цю мрію? – серйозно запитав.
– Тисяч двадцять.
Це були невеликі гроші дня нього. Та Оля витягнула б з нього втричі більше за новорічну подорож, у яку він збирався її повезти.
– Або квінтильйон хрестиків.
– Я можу допомогти, – запевнив.
– Можеш, – усміхнулася. – Постав каструлю на плиту. Вбери моркву та цибулину. А коли вода закипить, гукни мене. Так ти ще на сотню хрестиків наблизиш мене до мети.
– Добре, – погодився і вирішив заговорити з нею про гроші пізніше.
У кухні зробив усе, що сказала дівчина. Оскільки він нічого не смажив, то і пригоріти було нічому. Вона прийшла через кілька хвилин. Закинула у воду макарони. Сходила у комору по тушонку. Він порізав цибулю. Потер моркву. І Христина відправила овочі та м’ясо тушитися на пательню. Тоді процідила макарони та з’єднала їх з овочево-м’ясною сумішшю.
Через кілька хвилин вони сіли обідати. Мурза склала їм компанію, доїдаючи м’ясні залишки.
– Ти так смачно готуєш! – похвалив, запихаючи у рот макарони з тушонкою. – Коли виберемося звідси, я теж пригощу тебе обідом. Ти любиш устриці?
– Ніколи не куштувала, – промовила зі здивуванням, бо не уявляла, де таке міг їсти Павло.
– У центрі міста є ресторан «La mer». Там подають найсвіжіші морепродукти. Як тільки їхній шеф-кухар має хоч якийсь сумнів у свіжості провізії, то відразу відправляє їх у смітник. Я поведу тебе туди.
Зрозумівши, що Павло запрошує її до смітника, дівчина ледь не вдавилася. Вона була досить лояльна до цього безхатька. Але ж не настільки, щоб їсти зі сміттєвого бака!
– Може краще пригостиш мене хот-догом? – запропонувала. – Я обожнюю хот-доги.
– Добре. Як забажаєш, – усміхнувся. – Доїла? Тоді іди працювати. Посуд я помию сам.
– Дякую, – усміхнулася і вийшла з кухні.
А Павло прибрав, знову накачав води й лише тоді приєднався до Христини. Тихо сів у крісло та почав читати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безхатько в подарунок, Селена Рейні», після закриття браузера.