Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

Напевно прийшов час змінювати тактику. Або ж і взагалі план подальших дій.

-Вибач..я ненароком тебе стукнула дверима,-першою порушує тишу Єва.

Вона все ще поруч і ми,на диво,на щастя ще не посварилися.

-Нічого,я сам винен. Я, також..хотів вибачитися,-пояснюю причину свого перебування в неї під дверима.

Щоб вона не подумала, що я підслуховував її. Або ще гірше,підглядав. Хоча каюся, хотів би побачити ненароком її чудове тіло.

Особливо якщо те буде повністю без одягу.

-Зрозуміло,-усміхається Єва. Отже,вона починає довіряти мені все більше.

-А чий це будинок?-продовжує сама нашу розмову. Що не може мене не обрадувати.

-Це будинок мого колишнього боса. Він тут дуже рідко буває. Тому,я вирішив, що тут нас ніхто не знайде. Та всеодно надовго тут залишитися не можна,-придумую історію на ходу. Бо не можу сказати їй правду. Простому охоронцю такі апартаменти не по кишені. Навіть, якщо брати в оренду.

Я віддав за місяць цілий капітал. Але не шкодую,бо бачу, що Єві він сподобався.

А ще те, що брехати мені стає дедалі простіше і я все більше погружаюся у це болото.

-Думаєш, що твій теперішній бос буде нас шукати?-сумно запитує Єва.

Вона доволі серйозно сприйняла мою легенду. І це дуже погано. Оскільки, буде важко залишити її довіру,коли доведеться розповісти усю правду.

Одним словом,я все почав неправильно і нічого хорошого це поки мені не принесло.

-Наскільки я його знаю,то так. Буде. Такий талісман в його колекцію він не упустить,-намагаюся підняти її настрій прихованим компліментом.

Ну,на шквал того.

-Тобто?Я що річ якась,-розумію, що мені не вдалося.

Так як її реакція трохи протилежна тій,що я очікував.

-Ні,що ти. Просто він хворий. Тому,як тільки я це зрозумів,то спробував зробити все, щоб тобі допомогти,-сідаю на ліжко і беру її за руку,-Єво,ти хороша дівчина. Твоя вина полягає лише в тому, що ти занадто красива і спокуслива,-роблю усе, щоб заспокоїти свою маленьку.

Я розумію, що занадто переборщив і в мене через це неспокій всередині. Та наче мої слова трохи її заспокоюють.

-Дякую..за комплімент. Бачу, що тобі краще. Тому,піду щось з'їм,- втікає Єва, швидко протараторивши.

Я ж задоволено лягаю назад на ліжко. Вона не може довго бути зі мною в одній кімнаті.

І вже не через те, що ми з нею сперечаємося. А тому, що її серце починає частіше битися.

Дихання ускладнюється..вона потроху попадає в мій полон.

Проте,я не можу довго чекати. Потрібно трохи пришвидшити події. І я навіть вже придумав як.

Тільки потрібно дочекатися ночі. Зараз потрібно поспати, щоб мати сили на втілення своїх планів.

Через шість годин я встав з ліжка і пішов до кімнати Єви. Вона мирно спала. Я спустився до ванної і привів себе в порядок.

Тоді написав інструкції для хлопців. Далі повернувся до сплячої красуні. Трохи помилувався нею і доторкнувся, щоб розбудити:

-Нас знайшли. Йди за мною,але тихо...

Далі все було ефектно. Єва повірила мені і ми почали крастися до автомобіля. Та раптом я усвідомив, що Єва занадто перелякалася.

Тому,не могла навіть нормально іти. Від страху і надмірних емоцій вона заклякла.

І я,як нормальний чоловік,взяв її на руки. Та в той момент гордитися було нічим. Я вкотре відчув себе поганим і зрозумів, що я далі роблю помилку за помилкою.

Після того, як я посадив Єву на заднє сидіння,то завів автомобіль. Я гнав,як навіжений, щоб хоч якось заспокоїтися.

До поки не закінчився бензин. Я вийшов, щоб поповнити запаси пального і купив нам ще кави.

Вже світало на дворі,коли я повернувся до Єви. І побачив, що вона в жахливому стані. Її всю трусило і я говорив якісь дурниці.

А потім сів до неї,бо не знав,як ще заспокоїти. Почав пригортати Єву до себе, намагаючись втішити.

Я розумів, що настав той момент, коли потрібно сказати їй усю правду. Але не зміг.

Бо ще точно усвідомлював, що вона кине мене. Саме зараз якщо я це скажу. І більше виправдань мені не буде.

Я зайшов занадто далеко. Я її не заслуговував.

Я розпочав усе неправильно і зрозуміло, що з цього нічого доброго не вийде. Та як ви і подумали,я не покаявся.

А ще більше погіршив ситуацію, поцілувавши нарешті Єву. Вона заспокоїлася від цього. Навіть відповіла мені щиро і повністю.

Проте, від цього я відчув себе ще гірше. Тому,закінчив наш поцілунок і залишив Єву у ще більшому замішані.

Я вилаявся і стукнув по авто. Коли в мені зародився такий негідник. Невже від кохання можна настільки зійти з розуму.

Може це і не воно. Оскільки,я йду жахливою дорогою і використовую не менше погані методи, щоб Єва залишалася зі мною.

Падати далі у своїх очах було нікуди. Тому,я сів знову за кермо і продовжив наш шлях. Я вирішив дати час Єві заспокоїтися і собі теж.

Не варто робити ще більше дурниць. Через деякий час Єва заснула і я зупинився у найближчому готелі, який забронювали для нас мої хлопці.

Я тихо переніс її до номера і мовчки дивився,як вона спить. Така красива і не вина..

Навіть не знає, що зв'язалася з психом. Більше того,вона беззаперечно мені довіряє. І здається починає закохуватися. Начебто саме цього я хотів від неї.

То чому так погано на душі...

Проте,вже ніч і не варто втрачати час для відпочинку. Все ж я провів у дорозі майже цілий день.

Тому,маю виспатися. Тим паче, що сьогодні я проведу ніч біля Єви. Яка зараз так спокійно спить.

Цікаво,це через мою присутність чи вона просто теж втомилася.

Від цих вічних переживань і надлишку адреналіну. Може і так, ранок буде кращим. 

Та це лише були наївні думки дурня, який зайшов занадто далеко.

Оскільки,саме вранці,все потихеньку пішло шкереберть. При цьому, починалося все непогано.

Спочатку ми разом поснідали і покидали одне на одного багатообіцяючі погляди. Тоді я звозив Єву на шопінг.

Не знаю чи це допомогло мені відчути себе трохи краще. Проте,в Єви настрій покращився. Зважаючи на те, що вона спустила декілька тисяч фунтів.