Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

– Тут я хочу. А ти робиш те, що я вимагаю від тебе. Це моя гра. І правила встановлюю я. Роздягайся.

До останнього Лола сподівалася, що вона все неправильно зрозуміла, що вони зараз подивляться і поїдуть додому. Що це взагалі її ніяк не торкнеться.

Але те, чим завершив свою промову Гордій, шокувало її. Чомусь у голові виникли стадії неосудності стану людини, завчені на основах медпідготовки майже як віршик: "сопір, ступор і кома". Стан сопору вона вже проскочила. Нині однозначно був ступор. І якщо так піде далі, то недалеко до...

- Я довго чекатиму?

Слова чоловіка не повернули повністю на реальність, але й не дали провалитися далі.

- Рахую до трьох. Раз...

Лола руками, що не гнулися, спробувала розстебнути блискавку в бічному шві сукні. Виходило погано. В голові стукало, в очах темніло. Потрібно зібратися. Потерпіти. Адже це не страшно. Просто секс із коханим чоловіком. Просто секс. Але чи настільки вона закохана, щоб зробити це? І найголовніше питання: чи потрібні їй такі стосунки? Нездорові. Майже хворі. Чи потрібні ці ігри? Хоче одружитися - нехай одружується. Ні - ...

Їй таки вдалося розстебнути сукню, стягнути з плечей тканину і повільно опустити вниз. Лола вже давно не дивилася до сусідньої демонстраційної зали. А зараз зовсім пішла у свої думки.

- Вже краще, та не все. Давай, Лялечка, сміливіше.

Із застібкою бюстгальтера теж вийшла затримка. Чорне мереживо ніяк не хотіло залишати своє місце. Пальці тремтіли і німіли все сильніше.

- Допомогти? - посміхнувся Гордій.

Він був, як і раніше, повністю одягнений. Хоча, може, вже й ні, Лола не дивилася в його бік.

Її спини торкнулися теплі тверді пальці. І електричний розряд пронизав хребет, змушуючи судомно ковтати повітря. Лола не могла сказати, що зараз діяло на неї сильніше, сором і розпач або хвилювання і збудження, що раптово захлеснули після цього майже невинного дотику.

Тим часом бюстгальтер полетів униз, приєднавшись до сукні.

- Трусики давай сама, - скомандував чоловік.

Лола, так і не розплющивши очей, почала спускати чорний гіпюр. Спочатку по стегнах, потім по ногах. Потім зовсім відпустила, дозволяючи впасти. Переступила. 

Як соромно. Як принизливо. Майже боляче.

Залишилися панчохи. Чорні, з мереживною гумкою.

Лола пам'ятала, що Гордію подобаються панчохи. Або також зняти? А туфлі?

Але рука, яка лягла дівчині на поперек, зупинила миттю всі думки. І добрі, і погані. Було лише відчуття потужної енергії, що перетікала в її тіло від цього дотику. Лола нічого не могла з собою вдіяти. Вона була зачарована цим чоловіком. Солодкі спогади про їхню першу ніч дозволили на якийсь час провалитися в нірвану і забути, де вона знаходиться і що зараз робитиме.

Але рука зникла так само раптово, як і з'явилася.

Бігти, треба бігти! 

Але від шоку Лола ще більше завмерла на одному місці. Не тільки не могла зробити крок, взагалі поворухнутися.

Тим часом Гордій узяв Лолу за плечі і розгорнув обличчям до шибки. Просто шоу "За склом" – недоречно згадалося їй. Тільки незрозуміло було, хто з них – учасник шоу, а хто – глядач. Лола явно не почувала себе серед останніх. Вона була активною учасницею, причому не з власної волі.

Ось тут їй стало реально страшно. Вона впіймала погляд Данила, кинутий у їхній бік. Але потім він зайнявся однією з дівчат, які потребували його уваги. 

Чи дивляться на них інші? Який жах! Лола навіть у страшних снах не переживала більшого кошмару, ніж творився з нею тут і зараз. Чому так? Невже він знав, що вона боїться публічності? Невже вирішив ударити одразу в найболючіше?

Лола відчула, як Гордій м'яко підштовхнув її вперед ближче до скла. А потім і зовсім змусив її впертись у нього. Навіщо? Щоб ще більше виставити напоказ? Ще більше принизити?.. 

Може сказати "стоп"? Відразу здатися. Якщо перша гра приносить такий біль, що буде далі? Хоча Гордій говорив, що робитиме їй боляче психологічно. І зараз він майже свого досяг.

Дівчина практично втратила зв'язок із реальністю. Гордій прибрав її руки, якими вона упиралася на скло, і впритул притулив її до холодної поверхні. Так беззахисно Лола не почувала себе ще ніколи. Не лише без одягу, а ніби з неї здерли й шкіру. І всі навколо дивляться і сміються, яка вона потворна, без шкіри...

Лола не контролювала, що по її щоках потекли сльози. Це були сльози болю та приниження. Вона відчула себе не просто притиснутою до скла, а розчавленою, знищеною. Навіщо? Навіщо він із нею так? Чи не усвідомлює, як їй зараз погано?

Лола відкрила рота, щоб зупинити тортури, але не змогла сказати ні слова. Ридання душили її. Спазм стиснув горло.

Вона відчула, як у неї протиснувся член Гордея. Але збудження не було вже дуже давно. Вона була суха, як папір. Чоловік натиснув сильніше, вторгнення віддалося легким болем. Тоді він поклав пальці їй на клітор, просунувши руку між дівчиною та склом, і почав пестити.

Лола навіть не хотіла уявляти, як вона зараз виглядає. Жалюгідна, перелякана, заплакана, приклеєна до скла, з рукою чоловіка, засунутої між її ніг. Просто апофеоз сексуальності! Саме цього хотів від неї Гордій? У таке приниження мріяв із нею грати?

Рухи чоловіка і рукою, і членом ставали все наполегливішими. Але як би він не намагався спалахнути бажання, нічого не виходило. Навпаки, її занудило. Сльози полилися сильніше. І після нудоти тепер уже згідно з розкладом настав сопор, потім ступор, а потім дівчина попливла в довгоочікуване безпам'ятство. Ні, це, звичайно, була не кома, але те, що врятувало її розум від божевілля.

Вона не відчувала, як сильні руки підхопили м'яке тіло. Чоловік так і не дійшов розв'язки. Він дбайливо поклав дівчину на ліжко і загорнув у ковдру. А сам поправив костюм, застебнувши ширинку, і вийшов із кімнати.

***

Лола прийшла до тями одна. Поруч нікого не було. За скляною стіною було темно. І, мабуть, пусто. Лола озирнулася на всі боки. Знайшла на куточку ліжка свій одяг, піднятий з підлоги.