Читати книгу - "Системне тлумачення кримінального закону"

Як відомо, закони про кримінальну відповідальність систематизовані в один нормативно-правовий акт та поділені у ньому як такі, що розміщені у Загальній і Особливій його частинах. Загальна і Особлива частини взаємопов'язані та утворюють неподільну системну єдність. Значення цієї єдності найбільш помітне під час застосування окремих статей Кодексу. Не можна застосувати жоден кримінально-правовий припис, що міститься в Особливій частині КК, не звернувшись водночас до Загальної частини. Загальна і Особлива частини КК поділяються на розділи, а останні, своєю чергою, — на окремі статті.

Цей поділ зумовлений тим, що КК — велика система і досить складна для вивчення. На думку О. Старіша, складну підсистему можна поділити на певне число більш дрібних підсистем. Процедуру поділу підсистем можна продовжувати до отримання таких підсистем, які в умовах цього завдання будуть визнані досить простими і зручними для безпосереднього вивчення[144]. Відтак Загальна частина чинного КК України охоплює 16 розділів, а Особлива частина — 20, систематизованих за групами споріднених суспільних відносин, на які посягають відповідні злочини.

Як відомо, статті КК пронумеровані арабськими цифрами і мають заголовки, що відображають сутність правових приписів, що містяться в нормах. Як зауважують Ю. Баулін та В. Борисов, КК України створений відповідно до лінійної та дробової структури, з окремою нумерацією розділів для Особливої та Загальної частин[145].

У разі включення в КК нової статті вона поміщається у відповідний розділ Загальної або Особливої частини, як правило, безпосередньо після статті, що найбільш близька до неї за змістом. Новій статті надається номер попередньої статті і додатковий цифровий індекс — 1, 2, 3 і т. д. У деяких випадках статті або частини статей КК поділяються на пункти, що мають цифрове позначення. Окремі статті КК мають примітки, в яких роз'яснюються поняття і терміни, застосовані в цій або в деяких інших статтях[146].

На думку О. Маріна, кожну з наведених структурних частин статті Особливої частини КК України можна вдосконалювати. Наприклад, пропонується, щоб номер статті складався із посилання на відповідний розділ Особливої частини та порядковий номер статті у цьому розділі. Наприклад, ч. 1 ст. 115 КК України виглядатиме як ст. 2-1-1 КК України, або ст. 2/1/1 КК України, де перша цифра позначатиме розділ, друга порядковий номер статті у розділі, а третя — відповідну частину статті[147]. Запропоноване дає змогу полегшити використання норм Особливої частини КК населенням, проте не вирішує проблем, які виникають із нумерацією у разі внесення змін до КК, а саме за виникнення нових складів злочинів.

Російські науковці Л. Кругліков та Л. Смірнова говорять і про інші пропозиції щодо зміни структури Загальної та Особливої частин КК.

Вони зауважують, що нові статті КК можна розміщувати в кінці кодексу, водночас зберігаючи простоту нумерації, проте таке буде лише ускладнювати процес уніфікації, буде порушено структуру Особливої частини, і застосування КК ускладниться[148].

Унаслідок недостатньої систематизованості законодавства та окремих елементів цієї системи виникають значні труднощі під час їх тлумачення та правозастосування.

Як прогнозує М. Хавронюк, проблема досконалої структури Особливої частини КК України буде існувати ще тривалий час[149] і з урахуванням зарубіжного досвіду пропонує нову структуру КК України[150].

Ми підтримуємо позицію С. Шапченка, який виокремив такі моменти, де можна і потрібно здійснювати узгодження:

1) в межах окремих статей КК, їх окремих частин, пунктів чи приміток;

2) окремого інституту Загальної частини КК України (співучасть у злочині, множинність злочинів та ін.);

3) окремого розділу Особливої частини КК України;

4) декількох інститутів Загальної частини;

5) деяких розділів Особливої частини КК України;

6) Загальної частини загалом;

7) Особливої частини загалом;

8) Загальної та Особливої частин КК загалом.

Таке узгодження може здійснюватись на концептуальному, спеціально-юридичному і технічно-юридичному рівнях