Читати книгу - "Іліада. Одіссея"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
5] Та заманулось Кронідові словом ущипливим Геру
6] Подратувати, і от жартома він до неї промовив:
7] «Дві між богинями тут заступниці є в Менелая:
8] Гера аргейська і з нею Алалкоменіда Афіна.
9] Справді сидять тут обидві й, здаля поглядаючи тихо,
10] Слухають слово його. Афродіта, на усміхи щедра,
11] Завжди з Парісом усюди, від згуби його захищає.
12] От врятувала й сьогодні, коли вважав себе мертвим.
13] Та переміг же, проте, Менелай, Ареєві любий.
14] Тож поміркуймо тепер, як далі спрямуємо справу -
15] Знову жахливу розпалим війну й бойову колотнечу
16] Поміж народів чи згоди між ними дамо досягнути?
17] В разі якщо це милим здається для вас і приємним,
18] Хай непорушним лишиться Пріама владущого місто,
19] А аргів'янку Єлену нехай Менелай забирає».
20] Так він сказав, і з обуренням слухали Гера й Афіна.
21] Поруч сиділи вони і троянам біду замишляли.
22] Тільки Афіна мовчала й ні слова із уст не зронила,
23] Хоч і лютилася гнівом на Зевса, могутнього батька.
24] Гера ж у грудях не стримала гніву свого і сказала:
25] «Немилосердний Кроніде, яке-бо ти вимовив слово!
26] Чи надаремним бажаєш і марним ти труд мій зробити
27] Й піт, що в трудах обливалася ним я і коней трудила,
28] Воїв ахейських на горе Пріамові й дітям збиравши?
29] Дій, як ти волиш, та інші того не схвалять богове».
30] З гнівним обуренням мовив у відповідь Зевс хмаровладний:
31] «О безпощадна! Яку ж бо Пріам і Пріамові діти
32] Прикрість тобі учинили, що в тебе на думці одно лиш,
33] Як Іліон зруйнувати, прегарно збудоване місто?
34] Лиш через брами та мури високі ввірвавшись до нього,
35] Тільки Пріама живцем із дітьми поглинувши й інших
36] Трої синів, лиш тоді б свою ти наситила злобу.
37] Що ж, як хочеш роби. Хай надалі лише ця незгода
38] Не обертається в зваду між мною й тобою велику.
39] Ще тобі інше скажу я, а ти заховай в своїм серці:
40] Як заманеться колись і самому мені зруйнувати
41] Місто, в якому мужі проживатимуть любі для тебе,
42] Дай мені волю тоді і гніву мого ти не стримуй,
43] Так же, як зараз і я проти волі тобі уступаю.
44] Скільки під сонцем ясним, під зоряним неба наметом
45] Гарних є міст і держав, де люди живуть земнородні,
46] Серцем моїм над всіма Іліон я шаную священний
47] І на чолі із Пріамом народ списоборця Пріама.
48] Там мій ніколи олтар без учт не лишався належних,
49] Чи узливань, чи жертовного диму, що нам подобає».
50] В відповідь мовила Гера йому, велеока владарка:
51] «А як на мене, то три є міста, мені найлюбіших:
52] Аргос, і Спарта, й до них широкодорожня Мікена.
53] Що ж, руйнуй їх, як стануть для серця твого осоружні.
54] Ні заступатись за них, ні перечить тобі я не буду.
55] Хай би перечила я, як станеш ти їх руйнувати, -
56] Не досягну тим нічого, бо ти набагато сильніший.
57] Та не повинен же труд і мій залишатися марним.
58] Я божество, як і ти, бо одного з тобою ми роду.
59] Старшою все ж таки Кронос мене породив гнучкомудрий,
60] Двічі поважну, - і родом, і тим, що тобі за дружину
61] Стала, а ти ж над всіма безсмертними владу тримаєш.
62] Будьмо ж одне перед одним поступливі в цьому обоє.
63] Я - тобі, ти - мені, щоб і інші боги це за приклад
64] Мали для себе. А зараз - скажи якнайшвидше Афіні,
65] Щоб поспішала на поле змагання троян і ахеїв
66] І намовляла троян порушити першими клятви,
67] Що їх недавно дали вони гордим у славі ахеям».
68] Так говорила, й уважив їй батько людей та безсмертних,
69] І до Афіни промовив одразу ж він слово крилате:
70] «Вируш негайно у путь до війська троян і ахеїв,
71] Спробуй намовить троян порушити першими клятви,
72] Що їх недавно дали вони гордим у славі ахеям».
73] Так він Афіну на те спонукав, до чого та й прагла.
74] Кинулась швидко вона із високих вершин олімпійських,
75] Наче зоря, що син гнучкомудрого Кроноса нею
76] Шле мореплавцям чи війська широким загонам знамення
77] Світло-яскраве, і сиплються іскри навкруг незліченні.
78] Схожа на неї злетіла на землю Паллада Афіна
79] І серед війська упала. Всіх жах охопив невимовний -
80] І конеборних троян, і мідноголінних ахеїв.
81] Так не один говорив, на сусіда поглянувши зблизька:
82] «Знову жахлива почнеться війна й бойова колотнеча
83] Поміж народів - невже ж таки миру не дасть осягнути
84] Зевс, наших воєн людських керівник і верховний правитель?»
85] Так не один виголошував серед троян і ахеїв.
86] Вигляду Антеноріда прибравши, бійця Лаодока,
87] Поміж троянських мужів замішалась тим часом Афіна -
88] Чи богорівного де не натрапить Пандара між ними?
89] Скоро в юрбі могутній Лікаона син бездоганний
90] В очі їй впав. При могутніх стояв він рядах щитоносних
91] Війська того, що сам він привів з-над Есепових течій.
92] Близько підходить і мовить вона йому слово крилате:
93] «Хочеш мене ти послухать, Лікаона сину розумний?
94] От коли б зважився бистру пустить ти стрілу в Менелая,
95] Мав би подяку троян і слави у них ти зажив би,
96] А щонайбільше з усіх - в молодого вождя Александра.
97] Перший тепер він тобі багаті приніс би дарунки,
98] Тільки б побачив лише, як Атрід Менелай войовничий,
99] Пострілом стятий твоїм, на вогнище сходить скорботне.
100] Тож в Менелая славетного кидай стрілу свою прямо,
101] Давши обіт Аполлону Лікійському, славному луком,
102] Щедру йому принести гекатомбу з ягнят первородних,
103] Щойно додому повернешся в мури Зелеї священні».
104] Так говорила Афіна і впевнила розум безумця.
105] Зняв із плеча свого лук він, гладенько обтесаний з рогу
106] Дикої сарни швидкої, що сам, затаївшись в засаді,
107] В груди стрілою поцілив її, коли мала стрибнути
108] З бескиду й тут же замертво навзнак на скелю упала.
109] Роги над лобом у неї долонь на шістнадцять здіймались.
110] їх, обробивши ретельно, з'єднав роготокар майстерний,
111] Вилощив лук і на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Іліада. Одіссея», після закриття браузера.