Читати книгу - "Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди"

Непрочитані книжки: «коли-небудь» означає «ніколи»

Найпоширеніша причина, з якої люди не хочуть викидати книжки, звучить так: «Можливо, я її ще читатиму» або «Можливо, я захочу прочитати її знову». Відведіть хвилинку на роздуми й полічіть кількість ваших улюблених книжок, які ви прочитали більш як один раз. Скільки їх? Для декого кількість може становити лише п’ять книжок, а для виняткових читачів – аж сто. Однак люди, які перечитують так багато книжок, зазвичай є представниками певних професій, наприклад учені чи письменники. І дуже рідко можна знайти звичайних людей, до яких належу і я, які читають так багато. Гляньмо правді у вічі. Мабуть, кількість книжок, яку ви прочитаєте знову, буде дуже мала. Так само як з одягом, нам потрібно зупинитися й подумати про призначення, яке ці книжки виконують.

По суті книжки – це папір, аркуші паперу, переплетені разом, на яких надруковані літери. Їхня справжня мета полягає в тому, щоб їх прочитали та щоб вони могли передати інформацію своїм читачам. Саме інформація, яку вони несуть у собі, має значення. Немає жодного сенсу просто тримати їх на полицях. Ви читаєте книжки, аби збагатити свій досвід читання. Книжки, які ви вже прочитали, зробили свій внесок до вашого досвіду, їхній зміст знаходиться всередині вас, навіть якщо ви не пам’ятаєте його. Тому, вирішуючи, які книжки залишити, забудьте про думки, що, можливо, ви ще їх читатимете або що не засвоїли їхній зміст. Натомість беріть у руку кожну книжку і подумайте, чи лежить ваша душа до неї. Залишайте лише ті книжки, які принесуть вам щастя, навіть якщо ви просто дивитиметеся на них, лише ті книжки, які ви справді любите. До їхнього числа входить і ця книжка. Але якщо ви не відчуваєте радості, тримаючи її у руках, я б рекомендувала вам її викинути.

А як щодо тих книжок, які ви почали, але ще не закінчили читати? Або книжок, які ви придбали, але ще не починали читати? Що робити з книжками, які ви збиралися коли-небудь прочитати? Завдяки Інтернету купувати книжки тепер стало набагато легше, але мені здається, що внаслідок цього в людей тепер набагато більше непрочитаних книжок, ніж раніше. Придбати книжку, а тоді придбати ще одну, тільки розпочавши або ще навіть не розпочавши читати попередню, – звичне явище. Непрочитані книжки накопичуються. Проблема з книжками, які ми плануємо коли-небудь прочитати, полягає в тому, що викинути їх набагато важче, ніж ті, які ми вже прочитали.

Я пам’ятаю, як одного разу проводила урок директорові компанії на тему прибирання в офісі. Його книжкові полиці були заповнені книжками, заголовки яких навіть важко було вимовити, але які належить прочитати директорові компанії, починаючи з класичних авторів, як Друкер та Карнегі, і закінчуючи сучасними бестселерами. Його офіс нагадував книжкову крамницю. Коли я побачила його колекцію, мене охопило тривожне відчуття. І справді: почавши сортування, він відкладав одну книжку за іншою, бажаючи їх залишити, мотивуючи це тим, що вони ще не прочитані. Коли він закінчив, у нього, як і раніше, залишилося п’ятдесят томів і порівняно з його початковою колекцією мало що змінилося. Коли я запитала, чому він їх залишає, він дав класичну відповідь, яка входить до мого списку найбільш очікуваних відповідей: «Тому що мені, можливо, захочеться їх прочитати коли-небудь». Із власного досвіду можу сказати, що «коли-небудь» не настає ніколи.

Якщо ви втратили свій шанс прочитати якусь книжку, навіть якщо вам її рекомендували чи ви планували прочитати її роками, тоді зараз ви маєте шанс відпустити її. Можливо, вам кортіло її прочитати, коли ви її купували, але, якщо ви ще досі не прочитали цю книжку, її метою було показати вам, що ви її не потребуєте. Немає потреби закінчувати книжки, які ви прочитали тільки наполовину. Значить, їхнє призначення – бути прочитаним наполовину. Тому позбудьтеся усіх непрочитаних книжок. Набагато краще читати книжки, які вас цікавлять прямо зараз, ніж ті, які роками збирають на собі пил.

Люди, які мають великі колекції книжок, майже завжди є старанними учнями. Саме тому я часто бачу довідники та посібники в книжкових шафах моїх клієнтів. Посібники та підручники для набуття певної кваліфікації надзвичайно варіюються, починаючи з бухгалтерії, філософії та комп’ютерних технологій і закінчуючи аромотерапією та живописом. Часом мене вражають види професій, якими цікавляться мої клієнти. Багато з них також зберігають свої старі шкільні підручники та зошити, у яких вони тільки вчилися писати.

Тому, якщо ви, як і багато моїх клієнтів, маєте книжки, які належать до такої категорії, я наполягаю, щоб ви перестали стверджувати, що коли-небудь ще читатимете їх, і викинули їх прямо сьогодні. Чому? Тому що шанси, що ви їх читатимете, дуже низькі. З усіх моїх клієнтів менш ніж 15 відсотків дійсно користуються такими книжками. Коли вони пояснюють, чому не хочуть їх викидати, відповіді крутяться навколо того, що вони збираються зробити «коли-небудь»: «Я хочу коли-небудь вивчити це», «Я візьмусь за це, коли в мене з’явиться більше часу», «Я подумала, що було б корисно вдосконалити знання англійської», «Я б хотіла вивчати бухгалтерський облік, бо працюю у сфері менеджменту». Якщо ви ще не зробили те, що планували, викидайте цю книжку. Лише викинувши її, ви зможете оцінити, наскільки хочете вивчати певну тему. Якщо, викинувши книжку, ви не відчули жодних змін, значить, усе так і має бути. Якщо ж ви так хочете повернути книжку, що готові придбати ще один примірник, тоді купуйте – але цього разу прочитайте її.

Книжки, які потрібно зберігати

Зараз я обмежую свою колекцію до тридцять томів, але в минулому мені було дуже важко викидати книжки, тому що я їх обожнювала. Коли я вперше провела сортування своєї бібліотеки, керуючись принципом, чи дає мені певна книжка радість, на моїй книжковій полиці залишилося приблизно сто томів. Хоча така кількість не є великою в порівнянні з середньостатистичною, я відчувала, що можу ще більше її скоротити. Одного дня я вирішила детально розглянути те, що в мене залишилося. Я розпочала з книжок, які б не викинула ні за яких умов. У моєму випадку першою книжкою в цьому списку була «Аліса в Країні чудес», яку я неодноразово перечитувала ще з початкових класів. Такі книжки, що потрапляють в особистий «зал слави» людини, легко визначити. Тоді я розглянула книжки, які було приємно читати, але які я б