read-books.club » Сучасна проза » Маленький друг, Донна Тартт 📚 - Українською

Читати книгу - "Маленький друг, Донна Тартт"

27
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Маленький друг" автора Донна Тартт. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 188 189 190 ... 228
Перейти на сторінку:
бували тоді, коли Денні лишався сам. Тихо, наче миша, він ховався по сараях і за живоплотами інших людей, швидко й неглибоко дихав у темряві, доки о дванадцятій більярдна не зачинялася. Тоді він виповзав зі своєї схованки; гнав вулицею, аж до освітленої більярдної, озираючись через плече від кожного найменшого звуку. А що він у цих нічних поневіряннях ніколи не бачив нічого особливо страшного, чомусь йому ставало ще страшніше, ніби вбивця Робіна невидимий або має якісь таємні сили. Йому почали снитися кошмари про Бетмена, де той з’являвся в якомусь безлюдному місці й швидко ішов на нього, блискаючи злим поглядом.

Денні не був плаксієм, — батько нічого подібного не дозволяв, навіть Кертісові, — проте одного дня Денні розридався перед усією родиною, чим спантеличив і їх, і себе. А коли не зміг стриматися, батько підсмикнув його за руку й запропонував реальну причину для плачу. Коли він закінчив зі шмаганням, Рікі Лі затиснув Денні у вузькому проході в трейлері.

— То, певно, твій хлопець був.

— Певно, ти б хотів бути на його місці, — добросердо сказала його баба.

Наступного ж дня Денні пішов до школи й став вихвалятися тим, чого не зробив. Якимсь дивним чином він намагався так лише зберегти обличчя, — він же нічого не боїться, це точно, — та все ж йому було бентежно думати про це, про те, як журба обернулася на брехню й хвастощі, як свою роль відіграла навіть заздрість, буцім життя в Робіна складалося з одних свят, подарунків і тортів. Бо звісно ж: життя в Денні було нелегким, але він принаймні був живий.

Дзвінок над дверима теленькнув, і на стоянку з жирним па­кетом у руці вийшов Фариш. Побачивши порожнє авто, він завмер на місці.

Денні плавно вийшов із телефонної будки: жодних різких рухів. Останні кілька днів Фариш поводився настільки непередбачувано, що Денні став почуватися заручником.

Фариш обернувся до нього осклілими очима.

— Ти шо там робиш? — запитав він.

— Е, та нічого. Просто в довідник заглядав, — сказав Денні, швидко наближаючись до авто, силкуючись зберігати нейтральний приязний вираз обличчя. Останнім часом Фариша могла розлютити будь-яка нетипова дрібниця; минулого вечора він так гупнув по столу склянкою молока, що та розбилася в нього в руці, а все через те, що його щось засмутило по телевізору.

Фариш агресивно роздивлявся його, не зводячи очей.

— Ти мені не брат.

Денні спинився, торкнувшись долонею дверцят машини.

— Шо?

Без анінайменшого попередження Фариш кинувся вперед і збив Денні з ніг.

 

Коли Гаррієт потрапила додому, мама нагорі телефоном розмовляла з батьком. Що це означало, Гаррієт не знала, але скидалося на поганий знак. Підперши підборіддя долонями, вона сіла чекати на сходах. Але минув довгий час, — зо пів години, як не більше, — а мама все не виходила, тож Гаррієт відштовхнулася й сіла на сходинку вище, тоді ще на одну, і ще на одну, доки не всілася на самій верхівці сходів, спиною до променя світла, що виходив з-під дверей материної спальні. Вона уважно прислухалася, та хоч тон материного голосу був чіткий (хриплуватий шепіт), слів розібрати не вдалося.

Зрештою Гаррієт здалася й пішла на кухню. Дихання в неї досі не вирівнялося, а м’язи грудної клітки час від часу боляче смикалися. Призахідне сонце проникало в кухню крізь вікно над умивальником червоними й фіолетовими барвами — розкішно, наче в пізню літню пору, коли наближався ураган. «Дякувати богові, що я не побігла назад до Еді», — подумала Гаррієт, енергійно кліпаючи. Через паніку вона мало не привела їх просто Еді під двері. Еді, звісно, міцна, та все ж вона літня жінка зі зламаними ребрами.

Замки в будинку всі старі, врізні, їх легко зламати. На вхідних і задніх дверях угорі старомодні шпінгалети, з яких нема толку. Гаррієт і сама якось втрапила в халепу, коли зламала замок на задніх дверях. Їй здалося, що він застряг, тож вона ззовні кинулася на двері всім тілом; відтоді минуло кілька місяців, а та деталь досі висіла в прогнилій рамі на одному цвяшку.

Крізь відчинене вікно залетів зимний вітерець і торкнувся щоки Гаррієт. Нагорі й унизу — усюди відчинені вікна, підперті вентиляторами, відчинені вікна фактично в кожній кімнаті. Від думки про них у Гаррієт виникало жахливе відчуття незахищеності, голизни. Що стане на заваді, якщо він захоче проникнути просто в дім? Та й навіщо йому морочитися з вікнами, якщо тут можна просто відчинити будь-які двері.

Еллісон босоніж побігла на кухню й узяла телефон, ніби збиралася комусь дзвонити, — і з цікавим виразом на обличчі послухала кілька секунд, після чого натиснула кнопку приймача й сторожко повісила слухавку.

— З ким вона розмовляє? — запитала Гаррієт.

— З татом.

— Досі?

Еллісон стенула плечима — але на позір вона стривожилася й, опустивши голову, поквапилася з кімнати. Гаррієт ще трохи постояла на кухні, звівши брови, а тоді підійшла до телефона і зняла слухавку.

На фоні вона почула телевізор.

— …не варто тебе звинувачувати, — жалібно говорила мама.

— Не мели дурниць. — У батьковому диханні чітко відчувалося, наскільки йому нудно й не терпиться завершити розмову. — Якщо не віриш мені, то приїжджай сюди.

— Я не хочу, щоб ти мені казав щось, чого насправді не думаєш.

Гаррієт тихенько натиснула кнопку й відклала слухавку. Перед тим вона злякалася, що вони розмовляють про неї, але виявилося ще гірше. Уже коли батько просто приїжджав гостювати, усе було досить жахливо й будинок сповнювався шумом, агресією та напругою від його присутності, проте він переймався тим, що про нього думають інші й краще поводився в присутності Еді й тіток. Від думки, що

1 ... 188 189 190 ... 228
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Маленький друг, Донна Тартт», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Маленький друг, Донна Тартт» жанру - Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Маленький друг, Донна Тартт"