read-books.club » Наука, Освіта » Чому Захід панує - натепер 📚 - Українською

Читати книгу - "Чому Захід панує - натепер"

134
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Чому Захід панує - натепер" автора Іен Меттью Морріс. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 188 189 190 ... 239
Перейти на сторінку:
кілокалорій на людину на добу 1900 року та 38 000 кілокалорій на людину на добу 1800 року, що добре узгіднюється з Куковою оцінкою 77 000 кілокалорій на людину на добу в індустріялізованій Європі 1860 року.

Що далі ми рухаємося в минуле раніше 1800 року, то менше маємо офіційної статистики. Втім що більше економіка базувалася на біомасовому паливі, то більше ми можемо, замість офіційних документів, користатися порівняльною інформацією, що зібрали економічні історики та антропологи. 1700 року пересічна людина в західному осередку споживала приблизно від 30 000 до 35 000 кілокалорій на добу. З наявних свідчень про діяльність західних суспільств ясно видно, що з дальшим просуванням у минуле числа меншають[534], хоча з порівняльних свідчень ясно також, що споживання енергії на Заході ніколи не падало набагато нижче 30 000 кілокалорій на людину на добу. Тут можлива дискусія, але я маю сумнів щодо того, що західний енергоздобуток хоч коли-небудь, навіть у восьмому сторіччі нової ери, був менший за 25 000 кілокалорій на людину на добу. З причин, що їх я обговорюватиму далі, я не бачу, як ці здогадні оцінки могли б більш ніж на 5-10 відсотків відхилятися від справжнього числа.

Величні руїни будинків та пам'ятників римської епохи, кількість кораблетрощ, обсяг вироблених товарів, рівень промислового забруднення в крижаних покривах і нестійка кількість тваринних кісток у поселеннях ясно свідчать про те, що в першому сторіччі нової ери енергоздобуток був вищий, ніж у восьмому і навіть тринадцятому, але наскільки вищий? Відповідь дають оригінальні розрахунки економічних істориків. Роберт Ален (Robert Allen, 2007а) показав, що 300 року н. е. реальна заробітна платня в західному осередку (що в домодерні часи близько відбивала споживання енергії більшости незаможних людей) була порівнянною з заробітною платнею у південній Європі у вісімнадцятому сторіччі нової ери, а Вальтер Шайдель (Walter Scheidel, 2008) припускає, що заробітна платня римської доби була суттєво вищою, ніж у більшій частині середньовічної Європи. Дані Джефа Крона (Geof Kron, 2005), а також Ніколи Кепке та Йорґа Батена (Nikola Koepke and Joerg Baten, 2005,2008) вказують на те, що між першим та вісімнадцятим сторіччями ситуація змінилася мало, а Крон у праці, що ще має вийти друком, припускає, що житлові умови в стародавні часи були зазвичай кращі, ніж у найбагатших частинах Європи вісімнадцятого сторіччя. За моїми оцінками, енергоздобуток становив приблизно 31 000 кілокалорій на людину на добу в перші роки до нової ери та нової ери, повільно меншав до 500 року н. е., потім спадав швидше до 700 року.

Здобуток енергії в західному осередку близько 1000 року до н. е. мав бути нижчим не лише за показники римської епохи, а й за цифри восьмого сторіччя нової ери. Період найстрімкішого зростання настав після 300 року до н. е., коли Середземномор'я стало частиною більших політичних та економічних блоків, а Римський теплий період збільшив врожаї. Численні археологічні дані свідчать також про раніший період пришвидшування розвитку після 600 року до н. е. Я на спробу припустив, що 1000 року до н. е. енергоздобуток міг бути досить низьким, десь 20 000 кілокалорій на людину на добу, трохи нижчим за рівні кінця другого тисячоліття до нової ери, але все одно вищим за рівні третього тисячоліття.

У давнішій передісторії рахунки були ще нижчі. Наприкінці пізнього дріясу збирачі діставали, мабуть, близько 5000 кілокалорій на людину на добу, але це число мало різко зрости (порівняно з тим, що відбувалося раніше) з теплішанням клімату, одомашнюванням рослин та тварин на харчові потреби та використовуванням тварин як тягової сили. Близько 3000 року до н. е. мешканці усталених поселень на Горбистих Схилах мали споживати 12 000 кілокалорій на людину на добу на одяг, паливо, свійських тварин, житло та побутові речі, а також пам'ятники, навіть якщо їхній раціон був не кращий, ніж за чотири тисячі років до того.

Обчислювати східні рахунки ще важче, частково тому, що науковці, зокрема Кук та Сміл, цікавилися лише світовими регіонами з найвищим енергоздобутком, а не міжрегіонними порівняннями. Однак можна почати з оцінки ООН 2006 року, згідно з якою 2000 року н. е. середньостатистичний японець споживав 104 000 кілокалорій на добу (менше половини середнього західного рівня). 1900 року східний осередок усе ще був аграрним, а споживання нафти й навіть базована на вугіллі промисловість в Японії були ще в зародку. Енергоздобуток в Японії мав бути близько 49 000 кілокалорій на людину на добу (знов менше половини споживання енергії на Заході). Протягом попередніх п'яти сторіч використання вугілля та сільськогосподарське виробництво стабільно зростали. 1600 року продуктивність в дельті Янцзи була вищою, ніж будь-де на Заході, але на 1750 рік сільське господарство Голландії та Англії їх наздогнало й реальна заробітна платня на Сході була порівнянна радше з південною Європою, ніж із багатою північною Європою. За моєю оцінкою, енергоздобуток у східному осередку 1400 та 1800 року становив, відповідно, 29 000 та 36 000 кілокалорій на людину на добу, а зростання відбулося переважно в вісімнадцятому сторіччі.

Дискусійним є також питання про те, як сильно вплинула на споживання енергії в Китаї криза після 1200 року, але, ймовірно, був невеликий спад після піка ери Сун, коли споживання енергії мало перевищувати 30 000 кілокалорій на людину на добу.

Так само, як на Заході, з археологічних знахідок ясно, що енергоздобуток в середині першого тисячоліття нової ери мав широкий мінімум, але знову важко сказати, якою мірою стрімким було спадання. Зі свідчень, що я обговорював у п'ятому розділі, випливає, що енергоспоживання в часи династії Хань було вищим, ніж будь-коли раніше на Сході, але нижчим, ніж тогочасний римський рівень чи пізніший рівень династії Сун. За моїми оцінками, отримуємо 27 000 кілокалорій на людину на добу в перших роках до нової ери та нової ери, потім був невеликий спад і повернення до такого самого рівня близько 700 року н. е.

Знов аналогічно до Заходу східний енергоздобуток у першому тисячолітті до нової ери стабільно зростав, пришвидшився приблизно після 500 року до н. е. і ще більше після 300 року до н. е., коли поширилася мережа каналів, торгівля та металеві знаряддя. Ще раніше, 1000 року до н. е., середній енергоздобуток міг бути близько 17 000 кілокалорій на людину на добу, а в часи Першого імператора Цинь імовірнішим числом є 26 000 кілокалорій на людину на добу.

У передісторичні часи енергоздобуток на Сході мав пройти

1 ... 188 189 190 ... 239
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чому Захід панує - натепер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чому Захід панує - натепер"