Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

— Олів! Чого застигла? Стріляй! — закричав Оскар.

Олівія намагалася швидко піднятися з підлоги, та зайняти хоча б сидяче положення, та мало того, що спина вся страшенно боліла, так ще й плече схоже було вивихнуто, оскільки вона не могла нормально рухати тією рукою. Почувши крик дядька, вона крізь біль та сльози піднялася, та сіла навколішки, після чого спробувала прицілитися, та залиті слізьми очі, і майже повна темрява не хотіли давати їй чітку картинку. Вона спробувала з «Очима Істини», і стало трохи краще, але сльози все одно заважали. Дратуючись, вона витерла обличчя рукавом, та спробувала ще раз.

— Стріляй! — ще раз крикнув Оскар.

Та Королева була розумною істотою, і вона відразу второпала в чому справа, тож вона різко обернулася до стіни проходу, та з силою гепнулася спиною об неї. Але так, як на її спині тримався Оскар, то саме він отримав сильний удар об стіну, від якого мусив пустити її шию. Він впав на підлогу, кілька разів сильно відкашлюючись, мало не втрачав свідомість від удару.

За кілька секунд, Королева вже зірвалася до Олівії, що так остаточно і не прицілившись, почала стріляти в ту, що до неї наближалася. Павучиха верещала від болю, бо таки отримала кілька куль, але навіть це не змусило її зупинитися. Вона підскочила до Олівії на своїх восьми лапах, схопила дівчину за ногу, та різко протягнула її підлогою, до себе. Від цього руху, Олівія не втримала рівновагу, та впала на поранену спину, добряче забившись потилицею. Павучиха підтягнула її майже під свої павучі лапи, а Олівія не могла ні про що інше думати, окрім того, жахливого болю в спині. Бо поранення стало тільки гіршим через те, що його роздирали холодним камінням підлоги.

Королева тупцювалася на місці, перебираючи своїми лапами, а позаду Оскар нарешті прийшов до тями, та тільки но підскочив за крок до Монстра, як вона обернулася, та виплюнула на нього свою павучу сіть. Його впіймали, та приклеїли до стіни, і як би він не намагався, він не міг вибратися з пастки.

— Ні! Олів, тікай! Чуєш? Втікай звідси! Швидко! — кричав Оскар.

Та було вже пізно, бо вона лежала вже біля самісіньких лап тієї потвори.

Від його крику Олівія нарешті взяла себе в руки, вона потягнулася, та насилу дісталася до свого кинджала, який про всяк випадок завжди ховала в халяві свого чобота, і в ту мить, коли павучиха трохи схилилася до неї, Олівія просто щосили махнула кинджалом, залишивши довгу криваву рану на її потворній руці. Та всього за секунду, Королева відписала дівчині щедрого ляпаса іншою рукою. Від такого тяжкого удару Олівію перекинуло зі спини на живіт, а єдина ціла рука з кинджалом опинилася затиснута її власним тілом. Пощастило, що її хоча б не проткнуло ним, бо лезо лягло на підлогу горизонтально, і разом з рукою, опинилося під животом дівчини.

Олівія застогнала від болю, та облизала свої губи, вони тріснули від удару, і почали кровити, різкий присмак металу, та пекучий біль змушували її скривитися. Спина була роздерта, одна рука не хотіла рухатися, через вивихнуте плече, а інша затиснута під власним тілом. Вона підтягнула ноги під себе, щоб скрутившись клубком, можна було звільнити вцілілу руку, та нічого зробити не встигла, як її схопили на потилиці за волосся, та знову потягнули вгору. Олівія на стільки змогла, викрутилася, та вставила кинджал павучисі прямо в бік, і та впустила дівчину, знову ревучи від болю.

Знову падіння, але цього разу вона приземлилася на коліна, і не думаючи, а ні секунди, вона схопилася на ноги, та відскочила від Монстра на декілька метрів, сховавшись в якомусь вузькому проході. Вона боком обіперлася об стіну, важко дихаючи, почала в темряві обмацувати стіну. Там у проході, вони боролися при слабкому світлі магічного кристала, що все ще лежав там, де вона його впустила. Хоч дядько й наказав їй тікати, та вона не зможе просто залишити його. Одного разу він врятував її, він вивіз її з того жахливого місця, і хоч зараз вже все змінилося та налагодилося, але хтозна-як склалася б її доля цього разу, якби Оскар не забрав її до себе. Тому його порятунок навіть не обдумувався.

Зараз їй потрібно було повернути собі рухливість другої руки, тому намацавши відповідний отвір, вона обернулася, та запхала туди своє плече, зробила глибокий вдих, та різко смикнулася в потрібному напрямку. Відчувся різкий хруст, кістка повернулася на своє місце, від раптового болю, Олівія тихо зойкнула. Вона спробувала рухати своїми пальцями, зігнула руку в ліктьові, та спробувала підійняти руку до гори. Ще трохи боліло, але рука знову рухається, а це головне.

Вона виглянула до павучихи, а її немає, тільки дядько, що застряг в липкій павутині все ще ледве метушиться. Вона токсична, діє як транквілізатор, якщо вчасно з неї не виплутатися, то можна заснути на віки. Магічний камінь лежав поряд з ним, і тільки зараз Олівія розгледіла, на стільки він був поранений. Все його тіло було вкрите синцями, та глибокими подряпинами, а з боку був великий кривавий слід, схоже, там була глибока рана. Навіть Майстер Меча не зміг самостійно впоратися з цим Монстром, тож які можуть бути шанси в неї?

Револьвер. Це був її єдиний шанс, схопити револьвер, та прострелити їй голову, це була єдина частина її тіла, яку не захищав міцний панцир. Вона оглянулася, павучихи ніде не було видно, і Олівія рушила з місця, шукаючи очима свій револьвер. Але ж де він?

«Точно, десь біля стіни, там де ця тварюка потягла мене за ногу...» — думала Олівія.

Вона обернулася до того місця, і справді, він лежав там на землі, але щойно дівчина потяглася за зброєю, як зі спини, на неї кинулася Королева. Вона, розкривши свої, повні отруйних зубів, щелепи, намагалася вкусити Олівію за шию. На щастя, вона зупинила павучиху, вчасно обернувшись. Коли Королева схопила її за плечі, Олівія зігнутою в ліктьові рукою, перешкоджала павучисі, поставивши її таким чином, що лікоть опинився з низу підборіддя Монстра, впираючись в її шию. Декілька секунд, а рука Олівії вже почала згинатися, під натиском сильного Монстра. На очі потрапив дядьків кинджал, що все ще стирчав з ключиці Королеви, і Олівія схопила його за руківʼя іншою рукою. Доклавши зусиль, вона почала прокручувати його, і лезо в середині почало завдавати павучисі болю. Знову вона заверещала, відпустивши натиск, і скориставшись цим, Олівія змогла вислизнути з її рук, та тільки вона це зробила, як її збили з ніг на спину, Королева вже почала тягнути свої бридкі руки до дівчини, широко шкірячись потворним обличчям. В цю мить, прямо в її голову прилетіла вогняна куля, що добряче обсмалила її обличчя.