Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

Ще й рабинь найняв для неї, Королевою нарік. А вона б лише воліла На лугах між квітів жити, Задивлятись у дзеркала Лісових, ясних джерел. Тільки сонця вдень їй треба — Світла й щирого тепла; Місяця достатньо на ніч, Щоб дрімать собі під ним, А для серця їй хотілось Лиш кохання неземного. Ти ж, султане, дав подрузі Королеви трон хисткий І повіз її з собою На бучний, розкішний бал. Там з князями, мудрецями Йшла розмова в неї жвава, Там пила заморські вина, В модних танцях знала смак, Найсвітлішою зорею Пломеніла між гостей! Що, скажи, вчинив, султане, Ти з подругою моєю? Відпусти її додому, В рідні батьківські краї, Де в тіснім дворі гуяви Серед трав густих ростуть, Хай танцює, як раніше, Танок вільних моряків, Ходить знов в зелених туфлях, В скромній сукні з полотна. Поверни їй простодушність, Безтурботний, щирий сміх, Мрії юності п'янкої, Сподівання на любов. Ну нащо тобі, султане, Перевчати жить її? Тут про Габрієлу Чули ви романс,— Пахощі гвоздики Оп'яняють нас.
Про натхненного поета, що веде боротьбу із нікчемними грошовими турботами

— Доктор Аржілеу Палмейра, наш талановитий, видатний поет, гордість баїйянської літератури — рекомендував не без гордощів Доктор.

— Поет, гм… — Полковник Рібейріньйо поглядав на Аржілеу з недовір'ям: ці поети, як правило, були досить спритними здирниками. — Дуже приємно…

Натхненний поет — величезний на зріст, огрядний, п'ятдесятирічний чоловік, білявий мулат, досить пом'ятий, з широкою усмішкою, що відкривала золоті зуби, з лев'ячою гривою, одягнений у смугасті штани і, не зважаючи на неймовірну спеку, в піджак і жилет чорного кольору, поводився немов сенатор, що відпочиває від справ і, з усього видно, давно вже звик до подібного недовір'я неотесаних провінціалів стосовно муз і їхніх обранців. Він дістав візитну картку з жилетної кишені, відкашлявся, щоб привернути до себе увагу всього бару, і мовив громовим голосом:

— Бакалавр юридичних і соціальних наук, тобто дипломований адвокат і бакалавр літератури. Громадський прокурор округи Мундо-Ново в баїйянському сертані. До ваших послуг, любий сеньйоре!

Доктор вклонився, простягнув картку здивованому Рібейріньйо. Фазендейро намацав окуляри і прочитав:

АРЖІЛЕУ ПАЛМЕЙРА,

БАКАЛАВР ЮРИДИЧНИХ

ТА СОЦІАЛЬНИХ НАУК

І БАКАЛАВР ЛІТЕРАТУРИ,

ГРОМАДСЬКИЙ ПРОКУРОР,

ПОЕТ-ЛАУРЕАТ,

АВТОР ШЕСТИ КНИГ,

ВІДЗНАЧЕНИХ КРИТИКОЮ,

Мундо-Ново-Баїйя Парнас

Рібейріньйо зніяковів, підвівся зі стільця і мовив, затинаючись:

— Ну що ж, дуже приємно, сеньйоре… До ваших послуг…

З-за плеча фазендейро Насіб прочитав текст візитної картки, і на Насіба він також справив враження. Араб похитав головою:

— Оце так!

Поет не любив марнувати час надаремне; він поклав на стіл великий шкіряний портфель і почав його відмикати. Серед провінційних міст Бразілії Ільєус був одним з найбільших, і Аржілеу ще мав зробити чимало візитів. Він дістав паку квитків на свій літературний вечір.

Видатний мешканець Парнасу, на превеликий жаль, залежав від матеріальних випадковостей цього дрібного, нікчемного світу, де шлунок бере гору над душею. Тому обранець муз володів досить виразним нахилом до практицизму і коли вирушав у турне з читанням своїх творів, то в кожному місті, де йому доводилося виступати,