Читати книгу - "День з майбутнього, Льюїс Бенте"

Вона сиділа в своєму кабінеті, готуючи аргументи для наступного дня. Погляд був
зосереджений, думки зливалися в одне ціле. Вона відчувала тиск, але водночас було й те
відчуття внутрішньої сили, яке виникає, коли знаєш, що стоїш на правильному боці.
Раптом в кімнату увійшов Олексій. В його погляді було щось нове — він, здається, теж
почав розуміти, як важливі ці дні для неї.
“Ти готова?” — запитав він.
Емілія глибоко вдихнула, відчуваючи, як кожен її рух набуває чіткої мети. “Готова, але мені
потрібно більше часу. Можливо, я пропущу щось важливе в останній момент.”
Олексій підійшов до неї і поклав руку на її плече.
“Ти все зробила правильно. Ти вже досягла того, що багато хто навіть не зміг би уявити.
Зараз просто йди за своїм почуттям, і все вийде.”
Емілія дивилася на нього, відчуваючи, як його підтримка дає їй сили. Вона знала, що це не
буде просто перемога в одному бою. Це буде довга боротьба, де кожен день може бути
останнім.
Зустріч з представниками корпорації відбулася в великій залі для переговорів, де кожен
рух виглядав продуманим, а слова були вибрані з особливою обережністю. Емілія сиділа
за столом, поруч з командою своїх адвокатів. Тільки вона і знала, які важливі наслідки
може мати цей момент.
“Пані Вінсон,” — почав один із представників корпорації, лідер їхньої команди, чоловік
середнього віку з холодним поглядом і виразом, який не обіцяв нічого доброго, “ми
розуміємо вашу позицію, але дозвольте нам зазначити, що ви стоїте на межі того, що
може призвести до серйозних наслідків. Ваші дії можуть зруйнувати стабільність не тільки
нашої компанії, але й економічної ситуації в країні.”
Емілія не дозволила собі зніяковіти. Вона була готова до цієї боротьби. Її голос звучав
впевнено, коли вона відповіла: “Я не зруйную стабільність. Я намагаюсь створити
справедливість, яка в цьому випадку відсутня. Ваші дії вже зараз порушують закони, і
якщо ви не припините їх, я буду змушена діяти.”
У кімнаті на мить настала тиша. Всі присутні розуміли, що вона не жартує. Кожен її крок до
перемоги був продуманий і підготовлений. Вони могли спробувати зробити крок назад,
але не могли виграти, не змінивши своїх методів.
“Ми маємо альтернативи”, — продовжив інший представник корпорації, сподіваючись
переконати її на інші варіанти. “Ми готові до компромісу.”

Емілія дивилася на нього спокійно. “Компроміси можливі тільки тоді, коли обидві сторони
готові до справжньої чесності. Ваша компанія має вплив, але це не дає вам права
порушувати права інших людей.”
Переговори тривали годинами. Кожен хід був важливим. Кожне слово мало значення.
І в кінці, коли все виглядало безнадійно, вона поставила останнє запитання, яке
перевернуло ситуацію.
“Якщо я доведу, що ви порушили міжнародне право, що будете робити тоді?”
Це питання не було простою провокацією. Це була пастка, яку вона поставила своїм
суперникам, і вони це зрозуміли.
Ті кілька секунд мовчання, які настали після її слів, стали для неї найбільш важливими в
житті. Це був момент, коли вона остаточно відчула, що дійсно має владу змінювати
реальність.
Нарешті, один з представників корпорації, не витримавши, сказав: “Ви не повинні йти цим
шляхом. Ви не можете собі дозволити.”
Емілія підняла голову і відповіла: “Можу. І зроблю це.”
Цей день став для неї важливим поворотним моментом. Вона знайшла нову впевненість у
своїх силах, і тепер більше не була сама. Вона знала, що навіть у найскладніші моменти,
коли все буде йти проти неї, вона повинна стояти на своєму.
Вона була готова до боротьби, і ця боротьба лише починалася.
Розділ 31. Втрата і перемога
Наступні кілька днів були справжнім випробуванням для Емілії. Переговори, які вона вела
з корпорацією, не завершилися так швидко, як вона сподівалася, і на неї почав тиснути не
лише результат, але й внутрішня напруга. Її команда працювала безперервно, готуючи
нові документи та докази, але вона відчувала, що сили вичерпуються.
Одного вечора, сидячи в своєму кабінеті і переглядаючи сотні сторінок, Емілія відчула, як
втома потроху бере своє. Вона подивилася на годинник — вже пізно вночі, і всі в офісі
давно пішли. Вона залишалася одна з цією важкою ношею, яку не могла відкласти, навіть
коли хотіла.
Тим не менше, вона не мала права зупинятися. У її голові постійно крутилися думки про
те, як виграти наступний бій, як захистити права людей, які не могли сказати своє слово.
Раптом до дверей постукали. Це був Олексій. Він увійшов, не чекаючи запрошення, і сів
поруч. Його погляд був спокійним, але було видно, що він хвилюється.

“Ти не можеш продовжувати так, Еміліє. Ти ж сама знаєш, що твої сили на межі”, — сказав
він, ледь знижуючи голос, щоб не порушити її концентрацію.
“Я не можу зупинитися”, — відповіла вона, майже механічно піднімаючи очі від паперів. “Я
наближаюся до мети, і це важливо не тільки для мене. Це для всіх, хто не може
протистояти такій несправедливості.”
“Я розумію”, — відповів Олексій, його голос став тихішим. “Але це не просто про боротьбу,
це і про твоє здоров’я. Ти не можеш втратити себе, так?”
Емілія на мить замовкла, опустивши голову. Її думки були складними, але Олексій правий.
Вона вже не могла відмовитися від цього шляху, але він забрав у неї так багато сил. І ще
більше забирала незмінна думка, що її боротьба може завершитися не так, як вона хоче.
“Я знаю, але як зупинитися, коли навіть найменша помилка може все зруйнувати? Я не
можу залишити все це на потік, Олексію”, — її голос знову став рішучим, хоча всередині
не було впевненості.
Олексій підійшов ближче, його руки лежали на її плечах. “Але тобі потрібно хоча б трохи
відпочити. Інакше ти не зможеш вести цю боротьбу до кінця.”
Емілія усміхнулася сумно і підняла голову, зустрічаючись з його поглядом. Вона
зрозуміла, що він правий. Вона повинна знайти баланс. Інакше вона втратить те, що для
неї було важливим — не тільки справедливість, але й її самоповагу, свої принципи.
“Я спробую. Обіцяю”, — сказала вона тихо. “Але завтра ми знову йдемо в бій.”
Олексій кивнув, мовчки висловлюючи свою підтримку. Вони обидва розуміли, що це буде
не просто бій, а справжня війна, де кожен день мав своє значення.
Через кілька днів, коли вже здавалося, що вони майже досягли межі, їхня команда
отримала важливу новину — один з адвокатів корпорації зрадив їх, і вони знайшли в його
офісі підтвердження того, що корпорація зловживала своїм впливом, маніпулюючи
законами і результатами виборів. Цей доказ став тим самим фактором, який ставить
корпорацію в нерівне становище.
Емілія не могла повірити своїм очам. Це було більше, ніж просто підстава для виграшу
справи — це був доказ того, що система, в якій вона жила, потребувала фундаментальних
змін.
Її серце забилося швидше, коли вона відчула, що це справжня перемога. Вони мали
виграти. Це не тільки давало їй шанс довести свою правоту, але й стало шансом змінити
ситуацію для сотень людей, чиї долі залежали від такого рішення.
Олексій приїхав до неї в офіс, коли вона вже переглядала документи, щоб підготуватися
до вирішальної стадії.