Читати книгу - "День з майбутнього, Льюїс Бенте"

кажучи, не всі готові до таких змін”, — сказав він, але його тон був більше попередженням,
ніж запитанням.
Емілія відчула, як серце стискається. Це було неминуче — тиск зростав. Вона вдихнула
глибше і знову сказала:
“Я знаю, що багато кому не подобається те, що я роблю. Але зміни не завжди приємні для
всіх. Моя мета — забезпечити права людей і гарантувати, щоб нові технології працювали
в інтересах кожного, а не лише кількох великих компаній.”
Високопосадовець коротко кивнув і, здається, чекав чогось іншого. “Я ціную вашу
рішучість, але ми маємо враховувати, що не всі розуміють такі підходи. Не всі ваші
підтримувачі працюють на благо суспільства, і, чесно кажучи, є сили, які хочуть, щоб ваша
діяльність не отримала подальшого розвитку.”
Емілія знала, що ця зустріч — не просто обмін думками. Вона була випробуванням, і зараз
їй потрібно було зробити все, щоб утримати своє місце в цьому світі.
“Я розумію, що моя позиція ставить під питання деякі важливі інтереси. Але я не можу і не
буду відступати. Це не про мене, це про майбутнє,” — сказала вона, не знижуючи голосу.
Після цієї заяви в кімнаті настала тиша. Високопосадовець подивився на неї уважно,
потім, наче підбивши підсумки, додав:
“Тепер все залежить від того, чи будете ви готові йти на компроміси. Ми готові до
обговорень, але пам’ятайте: ті, з ким ви хочете співпрацювати, мають свої інтереси. І якщо
ви хочете йти цією дорогою, вони будуть проти вас.”
Емілія залишалася спокійною, хоча розуміла, що її чекають серйозні випробування. Вона
знала, що за кожним її кроком стоять не лише її принципи, але й майбутнє багатьох
людей, які не можуть захистити себе від впливу великого бізнесу.
“Я готова до будь-яких умов, якщо це допоможе досягти мети. Але моїм головним
критерієм буде саме те, чи працює це на благо людей, а не на задоволення окремих осіб,”
— відповіла вона, твердо стоячи на своєму.
Високопосадовець на мить замовк. Після паузи він сказав:
“Тоді готуйтеся, пані Вінсон. Ваш шлях не буде легким. І, можливо, ви отримаєте не те, на
що сподівалися.”
Ці слова прозвучали як попередження, але також як виклик. Емілія зрозуміла, що її
боротьба лише починається. Але тепер вона була готова до будь-яких труднощів.
Коли вони покидали будівлю, Олексій підійшов до неї:
“Ти справді готова на це?”

“Так, я готова. Це мій шлях. І я не відступлю.”
Олексій уважно подивився на неї. Він давно знав, що Емілія була рішучою, але сьогодні в
її голосі було щось нове — твердість, яка з’являється лише після справжніх випробувань.
Вони повільно йшли до виходу, кожен крок здавався важким, але незворотним.
“Ми пройдемо через це разом, правильно?” — запитав він, намагаючись розібратися в її
внутрішньому стані.
Емілія кивнула, але всередині вона відчувала, що цього разу все буде по-іншому. Це не
просто черговий виклик. Це була битва за її місце в світі, за те, щоб її голос було почуто
серед великої політики і корупційних схем.
“Не переживай. Я не здаюсь”, — відповіла вона твердо. Але в глибині душі вона знала, що
важливіші речі, ніж боротьба за ідеали, вже втягнули її в цей брудний світ. І навіть якщо
перемога буде важкою, вона повинна йти до кінця.
З того моменту Емілія знала, що вибір між компромісами і відстоюванням своїх принципів
стане визначальним у її боротьбі.
Через кілька днів Емілія знову зустрілась з командою адвокатів, щоб обговорити стратегію
подальших дій. Вона вже відчула, як її рішення можуть вплинути на її майбутнє, але вона
була готова стояти до кінця.
“Ми повинні діяти швидко. Якщо не зупинити цей процес зараз, все може вийти з-під
контролю”, — сказала вона, коли всі зібралися в конференц-залі. “Наші опоненти вже
готуються до контрзаходів, і я не буду здивована, якщо почнуть діяти більш агресивно.”
“Ми можемо використати їх слабкі місця”, — запропонував один з адвокатів, який
працював з нею з самого початку. “У нас є документи, що доводять, що деякі з їхніх дій
суперечать міжнародним нормам. Якщо ми опублікуємо ці матеріали, це може змінити
ситуацію на нашу користь.”
Емілія задумалась. Вона завжди вважала, що боротьба за правду має бути чесною, але
зараз в її руках опинився важливий інструмент. Вона не могла просто стояти осторонь,
коли її опоненти готові йти на все, щоб змусити її замовкнути.
“Потрібно діяти, але обережно. Ми не можемо допустити, щоб нас використовували для
досягнення своїх цілей. Це не буде просто питання про публічність — ми повинні зробити
так, щоб не залишити їм жодних шансів.”
Один з адвокатів кивнув, схвалюючи її рішучість. “Ми проведемо ще кілька консультацій і
підготуємо стратегію. Тільки пам’ятайте, що вони не залишать нас у спокої. Вони будуть
атакувати.”

Емілія відчула, як серце забилося швидше. Вона знала, що її шлях не буде легким, але в
глибині душі розуміла: кожна її перемога була важливою. І якщо вона виграє цю битву, то
стане тим, хто змінить правила гри.
Наступні кілька днів стали для неї етапом постійного стресу. Вона знову і знову вивчала
документи, з’ясовуючи, як краще побудувати стратегію. Вона не могла дозволити собі
прорахунків. Кожен крок, кожне слово мало велике значення.
Одного вечора, коли вона сиділа в офісі до пізньої ночі, Олексій знову прийшов до неї. Він
зрозумів, що вона все більше ізольована і що цей стрес починає впливати на її стан.
“Ти не можеш так працювати, Еміліє. Ти втратиш себе. Візьми хоча б перерву,” — сказав
він, сідаючи поруч.
Вона поглянула на нього і посміхнулася, хоч усередині відчувала, що цього разу це не
просто стрес. Це був бій на виживання.
“Я знаю, але якщо я не зроблю це зараз, я можу втратити все, що здобула”, — відповіла
вона, беручи в руки ще одну купу документів.
Олексій зітхнув, відчуваючи, як важко їй зараз. Він взяв її за руку.
“Ти не одна. Ти пам’ятаєш це, правда?”
Емілія подивилася на нього і вперше за довгий час відчула, як її плечі трохи
розслабились. Вона не могла дозволити собі розслабитися повністю, але ці слова дали їй
сили продовжувати.
“Так, я пам’ятаю”, — тихо сказала вона.
Тепер, коли тиск на неї наростав, вона відчула, що найважливіше — це не тільки зберегти
свою боротьбу, але й не дозволити собі зламатися під тиском системи, яка була значно
могутнішою за неї.
Розділ 30. Сили, що протистоять
Всі її зусилля почали давати результат. Емілія відчувала, як кожен крок досягнення все
більше наближає її до мети, але з цим зростала і відповідальність. Вона розуміла, що вже
не просто бореться за свою кар’єру, а за зміну системи, за те, щоб люди могли отримати
можливість вибору і справедливості в умовах, де на них постійно тиснуть.
Завтра мала бути важлива зустріч з представниками великої корпорації, яка мала вплив
на ринок і що далі визначала напрямок економічної політики країни. Це була одна з
найбільших правових битв у її житті. Якщо вона виграє, це стане серйозним кроком у її
кар’єрі. Якщо програє, наслідки можуть бути катастрофічними.