Читати книгу - "Наші обіцянки, Ана Маіс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Мені не потрібний відпочинок.
— Добре.
Я зосередила свій погляд на екрані, час від часу коментуючи його. Давид уважно мене слухав або вдавав, що слухає. Побачивши момент, де головна героїня подорожує на яхті я не стрималася.
— Це так красиво.
— Що саме? — запитав не відриваючись від ноутбука.
— Подорож на яхті. — я кивнула на екран. — Я додам її до списку своїх мрій.
Він хмикнув.
— В тебе є мрія? — вирішила запитати Давида.
Він поглянув на мене звівши брови.
— Я з тих хто робить, а не мріє. — сказав він і відклав ноутбук. — А в тебе є ? Ну, крім подорожі на яхті, звичайно.
Я зручніше вмостилася на дивані поближче до Давида і зробила задумливий вираз обличчя.
— В мене їх багато. — зрештою промовила.
— Розкажеш декілька?
Я не розуміла для чого йому це, але декількома поділитись хотіла.
— Тобі здасться банальним, але я б хотіла прогулятися нічним містом і потанцювати під дощем.
— Не погана мрія. Що тобі заважає її виконати?
Він поклав руку на спинку дивана і схилив голову.
Я мало не розсміялася.
— По-перше, в мене не має з ким її здійснити. По-друге, я зараз повинна вдавати твою наречену, і це було б ризиковано.
— Ще мрії?
Я закусила щоку і намагалась згадати одну з десятків мрій.
— Ще хотіла б зустріти світанок у незвичному для мене місці. — замріяно сказала.
Я декілька разів про це думала, і вона мені здалася простою. Але часу, щоб її здійснити в мене не знайшлось.
— Цікаві в тебе мрії, Алісо.
— Я б сказала незвичні. — додала я, широко посміхаючись.
Почувши звук свого мобільного я підняла слухавку.
— Алло! — радісно промовила.
— Алісо, тобі потрібно терміново приїхати... — швидко і нерозбірливо сказала Віолетта.
Почувши наступні слова сестри, в очах стало все розмито і одинока сльоза покотилася вниз щокою.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наші обіцянки, Ана Маіс», після закриття браузера.