Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

18 Глава

Зоя

Минув уже майже тиждень. Я почувалася набагато краще. Думала, що після розмови з Елей повідомлення припиняться, але не ні. Щоночі мені приходила на телефон страшна казка. Рівно опівночі.
Я і так не могла заплющити очей, а після прочитаного взагалі була вся на голках. Вже розуміла, що мені швидше за все знадобиться допомога професіонала.
З Елею я більше не спілкувалася, а щоб вона сама не діставала, просто додала її номер у чорний список, коли вона мені написала, що Арнольд не причетний до цих повідомлень і взагалі йому наплювати. А справді! Якби він знав мою адресу, він просто прийшов би за мною. Навіщо йому залякувати мене, та ще й таким чином?
Кожну ніч. Одна казка. Ось остання була вчора.
Жила у світі маленька дівчинка. Вона була дуже доброю і завжди намагалася всім допомагати – мамі, бабусі, маленькому братикові та іншим людям. За це мама та бабуся називали дівчинку маленькою принцесою. А потім інші люди почали називати так дівчинку. І дівчинка намагалася бути точнісінько як справжня принцеса.
Одного разу, коли дівчинка гуляла вулицею, до неї підійшла старенька, горбата й потворна, як Баба Яга. І всі діти відразу ж відбігли подалі – про всяк випадок, але дівчинка залишилася, бо принцеси не повинні ставитись до людей погано, навіть до Баби Яги.

— Добра і мила дитина, — сказала старенька, — і гідна стати справжньою принцесою.
Дівчинка кивнула. Їй уже багато разів так говорили.— Я знаю одне царство, де дуже потрібна принцеса, — продовжила бабуся, — хочеш піти туди?
І дівчинка відповіла, як справжня принцеса:

— Якщо десь люди потребують принцеси, я не можу не піти туди.
Стара голосно засміялася і тупнула ногою.

- Так йди! Ти станеш маленькою принцесою царства мертвих!
І дівчинка відразу впала мертво.
Коли дівчинку ховали, вона була дуже гарна. І люди казали, що вона буде найкрасивішою принцесою у царстві мертвих.
Це пряма небезпека. Із цим треба однозначно йти в поліцію! Нехай розбираються. Набридло мені жити в страху цілий тиждень.
А сьогодні ще й виступати у клубі. Я боюся висунути надвір свій ніс. Вібрує знову мій телефон. А я вже здригаюся. Дивлюся на екран і бачу вхідний дзвінок від свого боса.

- Добрий день.

- Зоєнько, мила. Як ти? Марго сказала, що сьогодні не танцюватиме, тільки якщо заплачу їй утричі більше, ніж звичайно. Сподіваюся, що ти будеш сьогодні?

– Буду. Мені легше. Лише у мене прохання. Ви зможете надіслати за мною свого особистого водія? Не хочу пізно йти сама.

- Звісно. Без проблем. О 20:00 він чекатиме на тебе у дворі.

- Спасибі вам.

- Та немає за що. Головне, що ти одужала та готова працювати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно