Читати книгу - "Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
СТІВЕН: Певна річ... так...
ЛЮСІ: Ви біологію викладаєте?
СТІВЕН: Ні, малювання.
ЛЮСІ: Малювання! Круто! То ви художник?
СТІВЕН: Та трохи є...
ЕНТОНІ: Упевнені, що не хочете випити?
СТІВЕН: Ні, дякую.
ЛЮСІ: А я залюбки! (Пауза.) Якщо залишилося віскі на денці, я не відмовилася б.
Ентоні, повагавшись, виходить.
СТІВЕН: У вашої сестри дуже талановитий чоловік.
ЛЮСІ: О, такий талановитий! Блискучий вчений. Блищить, мов паркет... Ви репліки вмієте подавати?
СТІВЕН: Репліки?
ЛЮСІ: Я готуюся до прослуховування.
СТІВЕН: А, значить...
ЛЮСІ: Просто хочу переконатися, що не забула текст. Входити в роль не треба.
СТІВЕН: Але ж...
ЛЮСІ: Я могла б попросити Тоні, та йому вже набридло. На його думку, я плутаю реальність із вигадкою. Казна-що! Просто я добре граю. А плутає він! Чули про п’єсу «Кішка на розпеченому даху»?
СТІВЕН: Як ви кажете?
ЛЮСІ: П’єса така. Я над нею працюю.
СТІВЕН: Невже... Не читав.
ЕНТОНІ (заходить): Думаєш, зараз для цього зручний момент?
Простягає їй склянку.
ЛЮСІ: Дякую, Ентоні. Дуже люб’язно з вашого боку, Ентоні. «А знаєш, чоловіки просто в захваті від мене! У мене струнке тіло, міцні м’язи, м’яка шкіра. Авжеж, твоя правда, часом обличчя здається втомленим, і все одно на вулиці чоловіки обертаються мені вслід. Коли я була в Мемфісі, то їхні очі опікали мене буквально всюди — на полі для гольфу, в ресторані, в універмагах. Я відчувала, як чоловіки буквально проштрикували мене поглядами. Коли Еліс влаштувала вечірку — пригадуєш? — на честь своїх нью-йоркських кузенів, то найгарніший юнак ні на крок не відходив від мене, навіть коли я пішла попудрити носик! Довелося грюкнути дверима у нього перед носом і замкнутися на ключ!»
Тут ви маєте сказати: «Ліпше ти впустила б його».
СТІВЕН: Ну...
ЕНТОНІ: Люсі, годі.
ЛЮСІ: Ну як вам? Сподобалось? Я гарно зіграла?
СТІВЕН: О, дивовижно! Я сказав би... дуже природно. Саме так — природно.
ЛЮСІ: Сподіваюся, ви кажете це не тільки щоби сподобатися мені?
СТІВЕН: О, ні... аж ніяк...
ЛЮСІ: Тоні ніколи не знає, що мені сказати. Скажу вам по секрету: театр він не любить. А Саллі вічно чимось зайнята.
Заходить Саллі.
САЛЛІ: Я тебе заспокою, сестричко. Цілком може статися, що скоро в мене з’явиться купа часу! Привіт, Стівене. Рада, що ти зайшов.
СТІВЕН: Доброго вечора.
ЛЮСІ: Що трапилося? Я щось пропустила?
СТІВЕН: Саллі, я на твоєму місці так не переживав би. Як я розумію, педрада не заборонятиме вчителям розповідати учням про Дарвіна.
САЛЛІ: Невже?
СТІВЕН: Звичайно!
ЕНТОНІ: От бачиш...
СТІВЕН: Достатньо буде зазначити, що... що теорія еволюції — не єдина можлива теорія походження людини. Що вона також хибує на невідповідності й неточності. І що є й інші теорії.
САЛЛІ: Інші теорії?!
СТІВЕН: Атож.
САЛЛІ: Які «інші теорії»?
СТІВЕН: Наприклад... науковий креаціонізм.
ЕНТОНІ: Науковий креаціонізм?! Що за дурня?!
СТІВЕН: Існування годинника передбачає наявність годинникаря. Ви з цим не згодні?
ЛЮСІ: Може, хтось буде ласкавий мені пояснити?
СТІВЕН: Деякі креаціоністи не відкидають факт еволюції. Вони з цим згодні. Як і з ідеєю про Великий вибух. Просто вони вважають, що був задум творіння, а значить, — було й джерело. Проект, який зрештою привів до появи людини.
САЛЛІ: Проект?!
СТІВЕН: Авжеж! Дуже продуманий проект. З конкретною метою.
ЕНТОНІ: Тобто йдеться про Бога.
СТІВЕН: Ніхто не примушуватиме вчителів використовувати саме цей термін! Проект, задум... цього достатньо.
САЛЛІ: Але ж Стівене, це не науково! Я нікому не забороняю думати — якщо вже на те пішло, — що людина постала в результаті «божественного» задуму. Однак такі думки мають залишатися в царині віри, а не науки! А ми зараз говоримо про суто наукову дисципліну! Ти згадував про годинник, але людина з годинником нічого спільного не має! Ми — не бездоганний механізм. Ми постійно змінюємося — і до фінальної стадії ще далеко.
СТІВЕН: Хіба наука не допускає сумніви? Сперечатися — це ж так захопливо!
САЛЛІ: Здається, ти не розумієш, у яку гру тебе втягнули...
СТІВЕН: Натомість я дуже добре розумію, що ти ризикуєш втратити роботу. Проект, креаціонізм... хай навіть «всесвітнє психічне поле», усе це тільки слова! Ти ж не хочеш, щоб тебе звільнили через якісь слова? Хіба тобі не потрібна посада?
ЛЮСІ: Можливо, я чогось не розумію, але на мою думку сказане вами — дурня! Скажімо, я. Обожнюю слова! Слова — це дуже важливо. Гадаю, якби зараз тут був наш тато, він витурив би вас геть!
САЛЛІ: Люсі, годі! Стівен хоче допомогти. Повір, зараз мало хто за мене вступиться.
ЕНТОНІ: А я вважаю, що Люсі має рацію! Якщо погодишся на один компроміс, відкриєш шлях іншим. Якщо допустити креаціоністів до викладання науки у школі, невдовзі єдиним шкільним підручником стане Біблія!
СТІВЕН: А вам не здається, що ви перебільшуєте? Зрештою, про що йдеться? Про кілька навчальних годин на рік. І все! Годі вже носитися з цим Дарвіном! Вам не здається, що його теорії бракує поезії? Матерія, матерія — усюди матерія! Матерія та викопні рештки. Чи розписав би Мікеланджело стелю Сікстинської капели, якби знав, що людина — просто удосконалена мавпа? Чи склав би Йоганн Себастьян Бах свої дивовижні меси, якби народився після появи теорії Дарвіна?
САЛЛІ: Ти хочеш довести існування Бога талантом кількох митців?
СТІВЕН: Доведи, що Бога не існує — і я замовкну.
САЛЛІ: Стівене, це неможливо. Це те саме, що стверджувати... скажімо, що навколо Венери обертається чайник. Заперечити це неможливо!
СТІВЕН: Ти порівнюєш Бога з чайником?!
САЛЛІ: Годі, ти чудово зрозумів мої слова!
СТІВЕН: Отже, ти відмовишся і втратиш роботу?
ЕНТОНІ: Ще не так давно за таке можна було втратити життя. Відчуваєте? Пахне багаттям!
СТІВЕН: Ентоні, часом вас складно збагнути. Кілька хвилин тому ви натхненно розповідали мені про частинки, психічні поля і коливання — і мені здалося, що ви ще не остаточно зачинили двері в Таємницю, що супроводжує наше існування.
ЕНТОНІ: Стівене, мої двері дійсно широко відчинені. Та я нікого не примушую переступати поріг. Тільки з власної волі! Дійсно, у світі частинок багато дивного. І я причарований — так колись людину зачаровувало видовище бурі. Та на відміну від наших предків я не хворію на манію приписувати Господу все, чого не розумію.
САЛЛІ: Стівене, подивися мені в очі і скажи чесно: ти погодився б на те, що пропонує мені педрада?
Пауза.
СТІВЕН: Авжеж.
413: Люсі таки має рацію. Я залюбки витурив би цього виродка за поріг!
СТІВЕН: Що ж... не вкрадатиму
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книжконюх. Дарвін, Тьєррі Дебру», після закриття браузера.