Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

style="">Горе сердечнеє, людське, великеє

Серць їх не ткнуло брудних;

Те лиш їх гніває, чом так без стра́ху ти,

Прямо стаєш перед них?

 

Чом так покірно, так тихо, так прямо ти

Йдеш, куди серце веде,

Йдеш не на розкоші, йдеш, хоч виразно ти

Бачиш там горе бліде?

 

Чом не навчилась ти ніжностей, хитростей,

Підлостей світських жінок,

Чом ти закинула мову їх, клятви їх,

Пута звичаїв, думок?

 

Чом ти їм совість і серце поставила

Перед фальшивим лицем:

Хочеш одверто, свобідно те діяти,

Що вони діють тихцем.

 

5 апр[еля] 1880

 

XII. ГРИЦЬ ТУРЧИН 8

 

 

Муштруйся, ре́круте-небоже,

Слізьми оружжя обливай!

Хились, корись, а тільки, брате,

Оружжя з рук не випускай!

 

Учись владати ним, учися

Стріляти цільно і в лице

Безстрашно смерті заглядати:

Важкого бою час іде.

 

Прийдесь за правду твердо стати

Хлоп в хлопа і плече в плече,

Прийдесь на ворога стріляти,

І кров рікою потече.

 

На віковічную неволю,

Пониження і гнет твердий,

На зло, що, наче гадь несита,

Ссе кров із людськості грудий,

 

Прийдесь стріляти й не одному

Життя покласти в боротьбі.

Учися ж, ре́круте, хоч прикро

Не раз приходиться тобі!

 

Учись, щоб був ти сильним мужем,

Як засвітає день новий!

Учись, щоб в ряд ти став готовим,

Як крик роздасться бойовий!

 

7 апр[еля] 1880

 

 

 

I
«Ми оси, ми оси!..»

 

 

Ми оси, ми оси!

Хто любить приноси,

Хто любить чуже

До себе горнути,

Хто голих стриже,

Хто вміє тягнути

З робучих людей

Остатнюю свитку,

Сирітських дітей

Здирає, як липку,

Хто надто турбуєсь

Сусідським добром,

Нехай нас пильнуєсь,

Бо тнемо жалом!

 

Ми оси, ми оси!

Хто кльоцом і досі

Чапить у багні,

Освіти лякаєсь,

Сучасні огні

Клене-проклинає,

Хто рідний наш край

Твердою стіною,

Неначе Китай,

Бажає обдати,

Ужвою міцною

Наш поступ скувати,

Плащем єзуїтським

Нам сонце затьмить,

Туманом несвітським

Нам баки забить,

Най стихне й не рухаєсь,

Най геть біжить ціло,

Бо швидко почухаєсь

Там, де й не свербіло!

 

20 марта 1893

 

II
«Був у нас мужик колись…»

 

 

Був у нас мужик колись,

Що їв хліб і сало,-

Днесь такі перевелись,

Хліба всім не стало.

 

Був і піп у нас колись,

Працював, як люди,-

Днесь такі перевелись,

І вже їх не буде.

 

Був співак у нас колись,

Що співав «Буй-Тура»,-

Нині в нього, подивись,

Банкоагентура.

 

Твердоруський був колись

З чорним піднебінням -

Нині смирним став, дивись,

Лядським сотворінням.

 

Народовець, прогресист,

З кутасом мав шапку -

Нині, смирний канцеліст,

Лиже старшим лапку.

 

Вільнодумець, що робив

Богу все об'єкції,

Нині смирно йде, ади,

В Юр на реколекції.

 

Боже, що за дивний світ,

Що за переверти!

Чи сміятись, чи жаліть,

Чи просити смерти?..

 

1881-1893

 

III. ЯКОСЬ-ТО БУДЕ!

 

 

З голоду й нужди вмирає мужик,

Крадіж, рабунки, весь край - один крик.

Мати вбиває голодну дитину,

Батько кидає кохану родину,

В Росію, Молдавію тягнуть плачучії

На заробітки отарами люде…

Радьте, розумні! Рятуйте, маючії!

- Якось-то буде! Якось-то буде!

 

Поле мужицьке в жидівські йде руки,

Школи мужицькі не сіють науки,

Але незгоду й ненависть народну;

Слово правдиве і думку природну

Травлять газети, хорти мов летючії,

Право, сумління потоптані всюди…

Радьте, розумні! Рятуйте, могучії!

- Якось-то буде! Якось-то буде!

 

1880

 

IV
«Послухай, сину, що премудрість каже…»

 

 

Послухай, сину, що премудрість каже:

Коли два стільці маєш до вибору -

Тут ко́ристь власну, тут святу лояльність,-

То на обох старайся разом сісти.

І будь неначе те теля покірне,

Що ссе дві мамі за свою покору.

Та ще мудрішим можеш показатись,

Коли стілець лояльності поставиш

На ко́ристі стілець і аж наверха

Сам сядеш, вищий понад тих нездарів,

Що на самих худих лояльних стільцях

Сидять, худі, мов сім корів з Єгипту.

Амінь, амінь, кажу́ тобі, мій сину,

Що не худі товстих з'їдять корови,

Але товсті худих з'їдять з кістками

І не подохнуть, тільки потовстіють.

 

1881

 

V. «ХЛІБОРОБ»

 

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре?

Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море,

І поти б'ється, аж остання рація

На нього спаде - грунту ліцитація -

І поки в найми не пошкандибає,-

Гей, хто на світі кращу долю має?

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що вірно цісареві служить,

В касарні нишком рід свій споминає,

Зітхає нишком, і клене, і тужить,

Махає «гвером», в «гліді» машерує,

На варті мерзне, в «шпангах» креперує,

В «ібунках» пріє, «комісняк» снідає,-

Гей, хто на світі кращу долю має?

 

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, хто щирим патріотом зветься,

Податки точно рік за рік складає,

Шанує власть, перед жандармом гнеться,

Цілуєсь