Читати книгу - "Хід королем"

— Насправді, думаю, я міг би включити це у свою промову, яку за десять днів я маю виголосити перед благодійними фондами...

— З питань довкілля? — у голосі Уркгарта зазвучали роздратування і нетерпіння, але король ніби не помічав цього.

— Ні, ні, містере Уркгарт. Це звернення покликане об'єднати людей, нагадати їм, як багато ми досягли і що треба продовжувати боротьбу за національні досягнення. Загальні принципи, жодної конкретики.

Уркгарт відчув полегшення. Це чергове звернення до матусь.

— Благодійні фонди докладають таких величезних зусиль, у той час як стільки різних сил хочуть нас роз'єднати,— вів далі король.— Розєднати успішних і незаможних. Квітучий Південь і кельтські околиці. Передмістя і центр міста. Не буде шкоди, якщо ті родини, які затишно почуваються у себе вдома на Різдво, подбають ще й про тих, хто змушений спати на вулиці. У щоденних клопотах багато хто забуває про знедолених, і хіба не варто о цій порі року згадати про тих, кому пощастило менше, правда? Щоб нагадати всім нам, що нам треба прагнути єдності нації.

— Ви збираєтеся це сказати у своїй промові?

— У такому плані.

— Неможливо!

Це була помилка, необачна гарячковість, викликана відчаєм і пронизливим холодом. Оскільки не існує зводу правил, немає писаної конституції, як поводитися, тому вкрай важливо зберігати видимість згоди, сперечатися, але ніколи не сваритися, хай які будуть розбіжності в картковому будинку, де всі карти спираються одна на одну, де кожна карта має своє місце. Не має бути помітно, що король не згодний з прем'єр-міністром або прем'єр-міністр — з королем. Але сталося саме так. Одне необережне нетерпляче слово підірвало авторитет одного і загрожувало обом.

Кров одразу шугнула королю в обличчя: він не звик, що йому суперечать. Шрам на лівій вилиці — наслідок падіння з коня — спалахнув несподівано яскравим пурпуром, а в очах зблиснуло неприховане роздратування. Уркгарт спробував виправдатися.

— Неможливо говорити про єдність нації, якщо її немає. Це означає, що є дві нації, два класи, що між нами пролягає прірва, що є верхівка і принижені. Це означає несправедливість і беззаконня. А це неприпустимо! Сір...

— Прем'єр-міністре, ви перебільшуєте. Я просто привертаю увагу до принципів — тих самих принципів, які ваш уряд підтримав у моєму різдвяному зверненні до Співдружності. Північ і Південь, країни першого і третього світу мають прагнути прогресу для бідних, щоб об'єднати різні частини світової спільноти.

— Це інша річ.

— Чому це?

— Тому що...

— Тому що вони чорношкірі? Живуть у віддалених закутках світу? Не мають права голосу, прем'єр-міністре?

— Ви недооцінюєте силу ваших слів. Важливо не те, що слова означають, а як їх витлумачать,— Уркгарт у розпачі помахав руками, намагаючись відігріти замерзлі кінцівки.— Вашими словами скористаються для нападок на уряд у всіх маргінальних виборчих округах країни.

— Знайти критику уряду в кількох загальних словах, виголошених на Різдво,— та це смішно! Різдво не тільки для тих, у кого є банківські рахунки. У кожній церкві співатиметься про доброго князя Вацлава[10]. Ви б і цю пісню заборонили як таку, що має політичний підтекст? Хоча, і справді, так звані ненадійні місця в парламенті... Але ми щойно провели вибори. І нам просто зараз ще не треба турбуватися за наступні.

Уркгарт зрозумів, що час відступати. Він не міг розкрити передвиборчих планів — царедворці мають славу пліткарів,— і в нього не було бажання особисто сперечатися з монархом. Він відчував, що це небезпечно.

— Пробачте мені, сір, можливо, це через холоднечу я виявив надмірну чутливість. Просто дозвольте мені сказати: є потенційні небезпеки у будь-якому питанні, коли воно отаке емоційно складне. Можливо, ви дозволите нам переглянути чернетку промови, щоб ми змогли вивірити всі деталі? Переконатися, що статистика точна, що фрази не можна буде витлумачити криво? Думаю, традиційно так і робиться.

— Перевірити мою промову? Цензура, містере Уркгарт?

— Святі небеса, ні. Я впевнений, що наші поради будуть вельми корисні. І до промови ми підійдемо з розумінням, я гарантую.

До нього повернулася його усмішка політика, він намагався розтопити лід, але усвідомлював, що лестощів недостатньо. Король — людина твердих принципів; він працював над ними багато років і не збирався поступатися ними за усмішки й обіцянки політика.

— Дозвольте мені перефразувати,— провадив Уркгарт; ногу йому знову зводило судомою.— Дуже скоро, у найближчі кілька тижнів, у палаті общин повинні проголосувати за новий цивільний лист. Ви знаєте, що за останні роки сума коштів, які надаються королівській родині, дедалі більше стає предметом суперечок. І не піде на користь ні вам, ні мені, якщо ви підніматимете політично суперечливі питання в той час, коли парламент воліє розглянути ваші фінанси у спокійній, конструктивній манері.

— Ви намагаєтеся купити моє мовчання! — зірвався король. Жодний зі співрозмовників не міг похвалитися терпінням, і вони й далі під'юджували один одного.

— Якщо ви хочете чіплятися до слів, то я скажу вам, що ціла концепція конституційної монархії і цивільного листа означає саме це: ми купуємо ваше мовчання й активну співпрацю. Це входить у вашу роботу. Але насправді...— прем'єр-міністр був відверто роздратований.— Усе, що я пропоную, це прийнятне для нас обох рішення, щоб уникнути потенційної проблеми. Ви самі знаєте, що це мудро.

Король відвернувся, задивившись на брудні газони. Його руки, сплетені за спиною, нервово гралися перснем з печаткою, що прикрашав мізинець.

— Що сталося з нами, містере Уркгарт? Щойно, кілька хвилин тому, ми розмовляли про нове світле майбутнє, а зараз торгуємося через гроші та значення слів,— він озирнувся на Уркгарта, і той помітив біль у нього в очах.— Я — людина пристрасна, й іноді моя пристрасть бере гору над тверезим глуздом...— (Це було таке собі вибачення, на більше Уркгарту не варто було й розраховувати).— Звісно, ви побачите промову: уряд завжди попередньо читає виступи монархів. І, певна річ, я прийму будь-які зауваження, які ви зробите. Гадаю, у мене вибору немає. Я просто прошу вас дозволити мені відігравати якусь роль, нехай і невеличку та скромну, у просуванні ідеалів, таких мені близьких. У межах домовленості. Сподіваюся, що це не надто велике прохання.

— Сір, я сподіваюся, що через довгі роки ви і я, монарх і прем'єр-міністр, зі сміхом згадуватимемо сьогоднішнє непорозуміння.