Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

Вони знають, що переживуть це. Його мозок натомість не

виявляв такої надії. У стегнові м’язи йому впилися голки, вводячи черговий коктейль із гормонів і паралітиків. Із точки

введення розливався холод, як від доторку до льоду, й думки

заполонило парадоксальне відчуття легкості та страху. На цьому

етапі система пильнувала, щоби зберегти певну гнучкість судин, щоб вони не рвалися, і певну міцність, щоб вони не стягувалися.

З його голови випурхнув розум, залишивши по собі щось

розсудливе та відсторонене. То була ніби чиста виконавча

функція без відчуття власного «я». Те, що прийшло на заміну

його розуму, знало те саме, що він, пам’ятало те саме, але не

було ним.

У цьому зміненому стані свідомості несподівано для себе він

почав проводити інвентаризацію. Чи не буде нічого страшного, якщо він помре зараз? Чи хоче він жити, а якщо так, то на яких

умовах? Пракс розглядав втрату доньки, ніби це матеріальний

предмет. Втрата була ніжного рожевого кольору розбитої мушлі

там, де раніше була червоним кольором старої, загуслої крові.

Червоним кольором пуповини, яка чекає, поки її скинуть. Він

згадав Мей, її обличчя. Захват у її сміху. Вона вже не така. Якщо

ще жива. Але, мабуть, вона мертва.

Під дією тієї ж сили тяжіння він подумки посміхнувся. Звісно, губи не могли зробити те саме. Він помилявся. Увесь цей час. Він

просиджував години на самоті, переконуючи себе, що Мей

мертва. Думав, що загартовує себе. Готується до найгіршого. Це

було зовсім неправильно. Він повторював це, він намагався

повірити, бо ця думка заспокоювала.

Якщо вона мертва, її зараз не катують. Якщо вона мертва, то не

налякана. Якщо мертва, боляче буде йому, тільки йому, а вона

сама буде в безпеці. Не відчуваючи задоволення чи болю, він

помітив, що це нездоровий умонастрій. Але в нього відібрали

життя і доньку, він ледь не помер голодною смертю, коли

ланцюгова реакція пожерла все, що залишилося від Ганімеда; у нього стріляли, він дивився в очі частково іншопланетній

машині-вбивці, а тепер у всій Сонячній системі його знають як

ґвалтівника й педофіла. У нього нема причин залишатися при

глузді. Йому це не допоможе.

І, якщо цього мало, коліно боліло ну дуже сильно.

Десь далеко-далеко, там, де світло і повітря, щось тричі

продзижчало, і з його грудей упала брила. Прийти до тями було

все одно, що піднятися з дна басейну.

— Гаразд, народе, — оголосив Алекс по кораблю. — Хай буде

вечеря. Почекайте кілька хвилин, поки ваші печінки

повилізають зі спинного мозку. Зустрінемося на камбузі. У нас

лише п’ятдесят хвилин, тож насолоджуйтеся, поки можете.

Пракс глибоко вдихнув, видихнув через зуби й крізь силу сів.

Таке відчуття, ніби його побили з ніг до голови. Термінал

показував, що прискорення становить третину g, але здавалося, що більше і водночас менше. Він перекинув ноги через край, і його коліно смачно, скрегочучи, ляснуло. Він поклацав по

екрану.

— Ем, не впевнений, що зможу прийти, — сказав Пракс. — Моє

коліно...

— Тримайся там, док, — пролунав голос Еймоса з динаміків. —

Прийду подивлюсь. Я, певно, найближче, що ми маємо за

медика. Хіба що ти хочеш цю справу доручити медвідсіку.

— Просто не намагайся заварити йому шви, — втрутився

Голден. — Не спрацює.

Канал згас. Чекаючи, Пракс перевірив вхідні повідомлення.

Список не поміщався на екрані, але так було, відколи

розмістили перше відео. Заголовки листів змінилися.

ПЕДОФІЛІВ СЛІД КАТУВАТИ ДО СМЕРТІ

НЕ СЛУХАЙТЕ НЕДРУГІВ

Я ВАМ ВІРЮ

МІЙ БАТЬКО ЗРОБИВ ЗІ МНОЮ ТЕ САМЕ

ЗВЕРНІТЬСЯ ДО БОГА, ПОКИ НЕ ПІЗНО

Він залишив їх непрочитаними. Відфільтрував новини за своїм

ім’ям та ім’ям Мей. За цими ключовими словами було сім тисяч

активних матеріалів. У Ніколи ж — тільки п’ятдесят.

Був час, коли він кохав Ніколу або думав, що кохає. Хотів

займатися з нею сексом більше за все, що було до того. Він

переконував себе, що були й гарні моменти.