read-books.club » Фентезі » Ловець снів 📚 - Українською

Читати книгу - "Ловець снів"

154
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ловець снів" автора Стівен Кінг. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 177 178 179 ... 191
Перейти на сторінку:
в дитинстві вселяло такий жах Пітові, Бобру і Джонсі: на відміну від них, Генрі завжди був трохи попереду, завжди, здавалося, був готовий зірватися з місця й помчати в майбутнє, залишивши їх усіх позаду. А вони завжди гальмували його.

«Але…»

«Ти ще скажи, що Даддітс убив Річі Ґренадо, а ми — його спільники. Він був тим, ким був, Джонсі, і зробив нас тими, хто ми є… але не навмисне. Єдине, що він міг зробити навмисне, — зав’язати шнурки на черевиках, хіба не знаєш?»

І Джонсі думає:

«Омоу о? Омоу сіку?»

«Генрі… Даддітс…»

«Тримається заради нас, Джонсі, я ж сказав. І тримає нас разом».

«У ловці снів».

«Так. То що, будемо стояти тут і сперечатися, поки світ летить шкереберть, чи…»

«Доб’ємо сучого сина», — говорить Джонсі й тягнеться до дверної ручки. Над нею висить табличка з попередженням: «ТУТ ІНФЕКЦІЇ НЕМАЄ. IL N’Y A PAS D’INFECTION ICI», і раптово він розуміє подвійний сенс цього напису, який не кожному щастить розпізнати. Це як оптичні ілюзії Ешера[232]. Поглянь під одним кутом — побачиш правду. Поглянь під іншим — зрозумієш, що перед тобою найжахливіша брехня в усьому всесвіті.

«Ловець снів», — думає Джонсі й повертає ручку.

Кімната за дверима — божевільне царство байрусу, жахливі джунглі, буяння ліан, витких рослин, лоз, скручених у криваво-червоні коси. У повітрі стоїть насичений запах сірки з етиловим спиртом, смородом пускової рідини, залитої в упертий карбюратор морозного січневого ранку. Добре хоча б те, що не потрібно боятися лайнотхорів, тільки не тут, вони на іншому промені ловця в іншому місці й часі. Байрум тепер — проблема Леда, бордер-колі з дуже сумним майбутнім.

Телевізор увімкнено, і хоча екран заріс байрусом, на ньому проглядається примарне чорно-біле зображення. Людина тягне труп собаки цементною підлогою. Курне, засипане мертвим осіннім листям дивне приміщення нагадує склеп із фільмів жахів п’ятдесятих, які Джонсі раніше полюбляв дивитися на відеокасетах. Але це не склеп, тут чути глухий плюскіт — рух води.

Посередині підлоги — кругла іржава кришка з витиснутими на поверхні літерами МУВП: Массачусетське управління водопостачання. Літери випирають навіть крізь червонуватий поріст. Іще б пак! Для Сірого, котрий як фізична сутність помер ще там, у «Дірі в стіні», вони означають усе.

У прямому значенні — весь світ.

Кришка трохи зрушена й відкриває півмісяць абсолютної чорноти. Джонсі усвідомлює, що чоловік, який тягне пса, — він сам, і пес іще живий. Його тіло лишає на цементі пінистий кров’яний слід, а задні лапи смикаються. Немов загрібають.

«Забудь ти про кіно», — гарчить Генрі, і Джонсі переводить погляд на фігуру на ліжку. Сіра істота, прикрита заплямованим байрусом простирадлом по груди. Груди, позбавлені пор, волосся й сосків, здаються гладеньким шматком сірої плоті. Живота під простирадлом не видно, але Джонсі, навіть не дивлячись, знає, що пупка немає, тому що ця тварюка ніколи не народжувалася на світ. Вона всього лише дитяче уявлення про жителя іншого світу, породжене підсвідомістю тих, хто вперше зіткнувся з байрумом. Вони ніколи не існували як реальні створіння, оці прибульці, інопланетяни. Сірі чоловічки як фізичні тіла були створені людською уявою, ловцем снів, і ця думка дає Джонсі деяке полегшення. Він не єдиний, кого обдурили. Хоч щось радує.

І ще дещо його радує: погляд цих моторошних чорних очей.

Це страх.

16

— Я готовий, — спокійно сказав Фредді, зупиняючись біля «Хамві», за яким вони гналися стільки миль.

— Чудово, — кивнув Курц. — Оглянь «ХМВ». Я прикрию.

— Зараз.

Фредді подивився на Перлмуттера, живіт якого знову досяг загрозливих розмірів, потім на «Хаммер» Овена. Причина стрілянини, яку вони чули раніше, стала зрозумілою: «Хаммер» був розстріляний. Залишилося тільки знайти відповідь на питання: хто роздавав, а хто приймав. Від «Хаммера» вели сліди, під безупинним снігом вони швидко згладжувались, але поки ще залишалися помітними. Сліди однієї пари ніг. У важких черевиках. Овен.

— Уперед, Фредді!

Фредді стрибнув у сніг, Курц вислизнув слідом за ним. Фредді почув клацання затвора. Сподівається на свій дев’ятиміліметровий. Що ж, і правильно — хто-хто, а він уміє з ним давати раду.

Фредді раптом відчув, як по спині пройшов холодок, ніби Курц прицілився в нього. Прямо в спину. Але що за нісенітниця? Овен — так, Овен — інша справа. Овен перетнув межу.

Фредді поспішив до «Хаммера», пригнувшись, із карабіном на рівні грудей. Без сумніву, йому не подобалося, коли за його спиною — Курц. Зовсім не подобалося.

17

Поки двоє хлопчаків наближаються до затканого байрусом ліжка, Сірий гарячково натискає кнопку «ВИКЛИК», але нічого не відбувається.

«Мабуть, усі системи забиті байрусом, — думає Джонсі. — Не пощастило. Не пощастило тобі, Сірий».

Він кидає погляд на телевізор і бачить, що його екранний двійник уже підтяг собаку до краю шахти. Може, вони запізнились? А може, ні. Поки сказати неможливо. Колесо ще крутиться.

«Привіт, Сірий, я так хотів познайомитися з тобою», — каже Генрі, витягаючи волохату від байрусу подушку з-під безвухої вузької голови Сірого. Сірий поривається відповзти на інший край ліжка, але Джонсі тримає його на місці, схопивши по-дитячому тоненькі руки прибульця. Шкіра на цих руках не гаряча й не холодна. Вона взагалі не схожа на шкіру на дотик. Вона схожа на…

«На ніщо, — думає він. — На сон».

«Сірий? — промовляє Генрі. — Так ми вітаємо гостей на планеті Земля». І навалюється подушкою на обличчя Сірого.

Під руками Джонсі Сірий пручається, смикається. Десь збуджено пищить кардіомонітор, немов у цього створіння дійсно могло бути серце, яке зараз перестало битися.

Джонсі дивиться на чудовисько, яке помирає, і хоче тільки одного: щоб усе це швидше скінчилося.

18

Сірий дотяг собаку до залізної кришки, яку зумів відсунути. З вузького чорного провалу йшов глухий ритмічний гуркіт протічної води та холодне вологе повітря.

Якби кінець був усьому кінцем, то чим скоріш би сталось це, тим краще[233]. Це з коробки з позначкою «ШЕКСПІР».

Задні лапи пса судомно сіпались, і Сірий чув вологий звук плоті, яку шматували: це байрум продирався одним кінцем і гриз іншим, пробиваючи собі шлях назовні. Під хвостом пса почувся писк, схожий на вереск незадоволеної мавпи. Треба скинути його в шахту, перш ніж він вибереться назовні. Народження

1 ... 177 178 179 ... 191
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ловець снів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ловець снів"