Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

— «Істинний воїн переможе усіх потвор, що посміли ступити на землі Богині Живи, захищаючи увесь рід людський, не відрізняючи слабких на достойних, та не достойних порятунку людей.»

— Ну тут все ясно, обовʼязок кожного воїна Гілберта, захищати слабких, і не важливо на стільки цінними є люди, справжній Гілберт має всіх захистити. — говорив Оскар. — Все буде добре доню, ти впораєшся, я впевнений.

— Підтримка, це теж частина нашої сили. — говорив Еліан.

— Добре. На наступному малюнку знову зображений чоловік, його сила в його мʼязах рук та ніг. Це можна сплутати з фізичною силою, але тут є деякі відмінності, що вказують саме на магічну силу, а не на фізичну. Ми бачимо, як чоловік, ступивши на землю, змусив її розколотися.

— «Спадкоємець Землі ступить на ворожі землі, і Чорні сталеві гори знову зійдуться, зачинивши прірву, що веде до вічної темниці зла.»

— Схоже, що йдеться про підземну вʼязницю Бога Чорби. Спадкоємець землі у нас пан Саміль, що володіє «Силою Землі», тож його завданням буде саме сховати, чи засипати ту прірву, через яку має вийти Чорба у наш світ.

Білал Саміль наче аж заспокоївся трохи, коли нарешті чітко зрозумів своє завдання в цьому поході. Тепер, маючи точну ціль, він більше не сумнівався в тому, чи не дарма він пішов не це небезпечне завдання.

 — На цьому малюнку схоже зображений саме молодий герцог Отто. Ми бачимо чоловіка, його магія синього кольору, з центром сили в руках, його руки розведені в боки, а долоні відкриті, схоже, що він викликає дощ, судячи з хмар над його головою, калюж води під ногами, та візерунків навколо.

— «Спадкоємець Морів заллє сухі, спраглі землі дощами, повертаючи їм сили на відновлення, змиваючи прокляту енергію, та чорну, смердючу кров, щоб поля та гори знову стали родючими, готовими до нового життя.» — знову зачитала Олівія. — Еліан, твоїм завданням буде викликати в пустелі справжній, але тимчасовий потоп.

— Ага, я вже здогадався. От тільки в пустелі навіть повітря сухе, то ж де взяти стільки води? Хіба що нам пощастить, і море опиниться в полі мого зору, тоді я зможу скористатися нескінченними морськими запасами.

— Так, сподіваємося на краще. — додав спадкоємець Саміль.

— На наступному малюнку зображено чоловіка, що володіє магією зеленого кольору, яка сфокусована в його серці. Погляньте, його сліди, заростають густою травою, та квітами, куди б він не ступив, а до його рук тягнуться навіть листочки дерев, пташки та лісові звірі. Думаю йдеться про герцога Моргана, що володіє «Силою Природи».

— «Нащадок природи засіє насінням поля, та гори, щоб колись спустошені землі знову зацвіли та вродили рясними врожаями. І прийдуть на його поклик птахи, та звірі лісові, повертаючись у свої старі домівки.»

— Отже, я маю застосувати «Силу Природи», щоб ті Чорні Пустоші, та й самі Чорні гори знову вкрилися рослинністю, та стали родючими землями, як і колись, сотні років тому? — уточнив Ліам.

— Все як ви й сказали. — відповів Річард. — і на останньому зображенні ми бачимо... Чорні гори... Але, вони зелені, вкриті зеленими лісами. А глибоко під горами, ми бачимо вʼязницю, що зачинена на сім замків.

— «До поки ця земля залишиться родючою та квітучою, двері будуть зачинені, а зло спатиме в темних закутках глибокої прірви, і вибратись не зможе.»

— Ну тепер все ясно, отже, щоб не дати Богу Чорбі вибратися з темниці, нам потрібно повернути життя на Чорні Пустоші, та гори, і не дати їм занепасти знову. — говорив Річард.

Коли стало добре зрозуміло, як саме їм слід боротися з самим Богом, і що схоже, це не такий вже й не здійсненний план, всім стало на багато спокійніше в душі. А особливо герцогу Гілберту, адже його найбільше гризли сумніви, бо він не знав як захистити свій народ від Божества, що в сотні разів сильніше за будь-кого на цій землі.

Друзі, я щиро вдячна вам за те, що ви приділили час, та прочитали мою книгу. Д кінця залишилося зовсім трохи, щасливим він буде, чи не зовсім, ви дізнаєтеся згодом. А наступну цікаву, фантастичну історію вже розпочато, тож обовʼязкво підпишіться на мою сторінку, щоб не пропустити новинку)