Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

— Продовжимо? — Запитав Білал Саміль.

— Так, я почну зачитувати. — говорив Річард. — На першому малюнку ми бачимо чоловіка, з книгою в руках, його голова виділена білими променями. Зазвичай таким чином, в малюнках, показують магію. Отже, магічна сила цього чоловіка, в його голові. Далі є пояснення. Нехай... Мудрець? Так. Нехай Мудрець нагадає нащадкам...

— Спадкоємцям. — уточнила Олівія.

— Точно, спадкоємцям. Отже, нехай Мудрець нагадає спадкоємцям про їхній обовʼязок захищати свої землі, та своїх людей...

— Свій народ. — знову виправила його Олівія.

Це вже вдруге вона так впевнено виправила його, що здивувало навіть Оскара.

— Перепрошую, леді Гілберт теж вивчала мову першого імператора? — запитав Річард.

— Так... — трохи розгубилася Олівія від неочікуваності.

— Схоже, ваші знання цієї мови кращі за мої, але, де ви змогли навчитися, навіть я, маючи «Силу Мудреця», далеко не всі слова розумію.

— Ну... У компанії «Темна Ніч» великі можливості. — на ходу вигадувала Олівія.

— То може у вас краще вийде зачитати? — запитав спадкоємець Філс.

— Прочитати можу тільки текст, я не розумію цих малюнків, тут занадто багато різних візерунків. Це не для моєї фантазії, бо малювання, то не моє.

— Тоді давайте я буду пояснювати малюнки, а ви зачитаєте текст, заодно, завдяки вам, я теж підвищу свої знання цієї мови. — запропонував Річард.

— Добре, хай так.

— Отже, на першому малюнку, ми бачимо мага, чоловіка, його сильна сторона це його голова, але судячи з книги в його руках, та візерунків, що складаються з набору різних формул та знаків, тоді скоріше, його сильна сторона, це не голова, а його розум, він має бути вченим.

— «Нехай мудрець нагадає спадкоємцям про їхній обовʼязок захищати свої землі, та свій народ від страшних Монстрів, та Демонів, від панування зла, та знищення всього людського роду.»

Після того, як Олівія зачитала увесь текст без жодної заминки, в присутніх зʼявилося ще більше питань, стосовно цього. Але зараз їх хвилювало інше.

— Отже, Мудрець — це спадкоємець роду Філс, що володіє «Силою Мудреця». — уточнив Оскар.

— Схоже, що так. Отже, описуючи й решту магів, автор мав на увазі усіх спадкоємців, і схоже, Мудрець — то я, і саме я мав би зачитати ці древні тексти для вас, спадкоємців, нагадавши, що вам слід робити. Зараз я роблю це з допомогою спадкоємиці Гілберт, та сподіваюся що мої старання теж зарахуються. — глузував з себе Річард. — Це схоже на інструкцію до перемоги у цій війні, тож продовжмо.

Він пройшов вперед, вздовж стіни, слідуючи за візерунками. Ален в цей час знайшов ще один смолоскип, та запалив його, і вогонь почав добре освітлювати всю кімнату.

— На наступному малюнку ми знову бачимо чоловіка, його сильною стороною є все його тіло, окрім цього, від нього ведуть довгі промені, золотого кольору, в різні боки, що осяюють всю землю, а його розкриті долоні показують його щирість, та бажання допомагати нужденним. Зазвичай так зображували сонце, що з допомогою своїх променів осяює землю, даруючи життя, та енергію всьому живому.

— «В темну, холодну ніч, Святий, мов сонце осяє цей світ, не давши прокинутися пітьмі, що ховається в глибинах прірви. Теплим світлом святим, дарованим Богинею Живою, він звільнить скривджені душі, захоплені Демонами, не давши їм вічно горіти в полоні, готових до вічного сну.» — знову зачитала Олівія.

— Отже, тут йдеться про принца... Але як перший імператор міг тоді знати, що через тисячу років, коли знову розпочнеться війна, Святим буде саме чоловік, адже це сталося вперше в історії... Чи ні? — зацікавився спадкоємець Саміль.

— Ну перший імператор взагалі був досить загадковою людиною. Його знання перевершували навіть найвидатніших вчених того часу. Тож я навіть не можу припустити, звідки він міг дізнатися такі подробиці майбутнього. — пояснив Річард.

— Як розуміти це послання, що саме я маю зробити? — запитав Ален.

— В потрібний момент осяяти святою силою все навколо, і таким чином, ви звільните всіх, кого перетворили в Чорних Апостолів.

— Скривджені душі, захоплені Демонами?

— Так, схоже, увесь цей час, най ефективнішою зброєю проти них було саме священне світло, яким наділила вас Богиня. І, «Не давши прокинутися пітьмі, що ховається в глибинах прірви», це стосується Бога Чорби. Тому я припускаю, що священне світло й на нього має подіяти.

— Не думаю, що це його переможе... — засумнівався Ален.

— Але має ослабити. — заговорила Олівія. — Продовжуємо.

Вони пройшли ще кілька кроків та зупинилися біля наступного малюнку.

— На цьому малюнку... Зображена жінка-воїн... — здивувався Рчард. А слідом за ним і решта здивованих очей уважно подивилися на Олівію.

— Отже, жінка-воїн, її очі наповнені блакитним світлом, як і її меч. Погляньте, біля її ніг лежить переможений Монстр, калюжі чорної крові, а по заду неї стоять прості люди. Отже, вона їхня захисниця, ну всі ми вже здогадалися, що йдеться по спадкоємицю Гілберт.

— А що написано? — запитав Оскар.