Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

Дорогою до королівського палацу обстановка знову розжарилася. Перша атака відбулася майже миттєво після того, як броньована машина перетнула міст, що веде до центральної частини міста. Раптом з-за рогу з'явилися два позашляховики, які врізалися в автомобільний конвой, намагаючись перегородити дорогу. Масони не здавалися, і вони мали явно план. Капітан "Крило Одіна" діяв чітко та злагоджено, віддаючи накази своїй команді. Фредерік та інші детективи миттєво зайняли бойові позиції всередині машини, прикриваючи Елін та Йоакіма.

— Залишайтеся на місці, — наказав капітан, водночас передаючи через рацію: — Група А та В оточити противника! Підтримка терміново потрібна.

Перестрілка тривала кілька хвилин, але завдяки майстерності та досвідченості "Крило Одіна", позашляховики противника були нейтралізовані. Машина знову рушила вперед, але напруга посилилася.

Йоаким був блідий, його руки тремтіли, але він зберігав самовладання. Елін, сидячи поряд, міцно стискала його руку, намагаючись передати хоч краплю спокою.

— Вони не зупиняться, — тихо прошепотів Йоаким. — Вони гнатимуться за нами до кінця.

— Не хвилюйся, — відповів Фредерік, озираючись через плече на брата Елін. — Ми довеземо тебе до палацу. Королева вже чекає.

Однак Фредерік не встиг домовити, як друга атака сталася на вузькій вуличці перед воротами, що ведуть до палацу. З даху одного з будинків посипалися постріли, обсипаючи кулі броню машини. Капітан віддав різкий наказ:

— Усім зачинити вікна! Екіпаж B, зайняти позиції на даху!

Екіпаж спецназу, навчений на такі випадки, миттєво вибрався назовні та знешкодив снайперів. Напад був відбитий, але нерви всіх були на межі.

- Це було близько, - сказав Андреас, витираючи піт з чола. — Як вони змогли так швидко вирахувати нас?

— Вони нас завжди знайдуть, — тихо сказав Йоаким, ніби підтверджуючи власні гірші побоювання.

Фредерік глянув на капітана, який був зосереджений і готовий до розвитку подій. Той, отримавши повідомлення від своїх людей, передав інформацію команді:

— Королева на нас чекає в окремому кабінеті. Ми зайдемо через задній вхід до палацу. Тримайтеся разом, не зупиняйтесь. Там будуть інші заходи безпеки.

Елін кивнула, її обличчя виражало серйозність, з якою вона рідко виступала навіть перед своєю командою.

— Хоч би що, ми повинні дістатись до неї, — тихо сказала вона. — Це єдиний наш шанс.

Коли конвой під'їхав до заднього входу палацу, на них уже чекала королівська гвардія. Солдати із серйозними особами в уніформі завмерли на своїх місцях, повністю контролюючи ситуацію. Периметр був оточений, кожна точка ретельно охоронялася, а на даху виднілися снайпери, готові відбити будь-який напад.

Фредерік, Елін та Йоакім вийшли з машини під прикриттям кількох озброєних гвардійців. Капітан "Крило Одіна" швидко оцінив обстановку і дав знак, що шлях чистий.

— Ідіть за мною, — коротко кинув капітан, прямуючи до заднього входу.

Вони швидко перетнули внутрішній двір палацу, рухаючись у тіні високих стін, де кожне вікно було під охороною, і кожен прохід контролювався. Тяжкі двері відчинилися перед ними, що ведуть у внутрішні коридори палацу. Тут уже відчувалася аура величі та таємниці, кожна картина та кожна статуя на стінах нагадували про довгу історію королівства.

Елін, все ще тримаючи брата за руку, нервово озиралася, її погляд завжди був на сторожі. Йоаким йшов мовчки, приховуючи тривогу, але його погляд видавав втому. Фредерік, що замикав процесію, уважно стежив за кожним кроком.

— Все буде добре, — прошепотів Фредерік, коли вони дійшли до масивних дверей, за якими знаходився кабінет королеви.

Двері відчинилися, і їх зустрів королівський секретар, коротко кивнувши:

— Її Величність вже чекає на вас.

Усередині секретного кабінету королева стояла біля вікна, одягнена в строге, але елегантне вбрання, з напруженим виразом на обличчі. Вона розвернулася до них, ледве стримуючи емоції.

— Йоаким, — тихо сказала королева, її голос був сповнений полегшення. — З тобою все гаразд?

Йоаким кивнув, але на його обличчі читалася втома та переживання.

— Ваша Величність, ми його врятували, — сказав Фредерік, схиливши голову на знак поваги. — Але ситуація з кожною годиною стає дедалі небезпечнішою. Масони готові на все, щоб повернути його та рубін.

Королева перевела погляд на Елін, її очі висловлювали подяку та легкий смуток.

— Ви все зробили більше, ніж могли, — тихо сказала вона. — Але тепер нам треба обговорити, як знищити рубін і раз і назавжди покласти край цій загрозі.

Вона вказала на стіл, де було розкладено карти та стародавні документи, і жестом запропонувала всім сісти.

Королева глибоко зітхнула, дивлячись на стародавні сувої, розкладені на столі. У кімнаті зависла тиша, кожен із присутніх розумів, що зараз вирішується доля не лише Йоакіма та Елін, а й королівства.

- Ось мій план, - нарешті сказала вона, обводячи всіх поглядом. — Ці сувої належали моєму старому раднику Торвальду. Довгий час вони були приховані, тому що їх зміст надто небезпечний. Однак зараз настав момент їх використати.

Вона повільно підійшла до столу і, злегка торкаючись пальцями старих пергаментів, почала пояснювати:

— Згідно з цими сувоями, Червоний Рубін не просто артефакт, це щось більше. Його сила полягає в магії, яку можна зруйнувати лише одним способом — краплею крові Зберігача та його найближчого родича. У нашому випадку це Йоаким і ти Елін.

Елін, що сиділа поруч із Йоакімом, напружилася. У її очах читалося подив і страх. Йоаким теж мовчав, перетравлюючи почуте.

- По одній краплі, - продовжувала королева. — Цього буде достатньо, щоб знищити рубін і тим самим розірвати зв'язок із тими, хто використовує його для своїх темних цілей.

Фредерік дивився на королеву з зосередженим обличчям, поки вона пояснювала план.

- Це єдиний спосіб? — спитав він тихо.

Корольова кивнула.

— Іншого шляху нема. Якщо ми не знищимо рубін, то його сила може бути використана для жахливих речей. Масони та їх Магістр полюватимуть за ним вічно, а з кожним днем ​​вони ставатимуть все сильнішими.