Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

чорти».

— Згоден, — подав голос Алекс. — А я просто хочу літати на

своїй крихітці. Тільки це і це єдине. Якщо мені це дозволять, я буду щасливий.

Голден почав щось казати, але, щойно розтулив рота, його очі

налилися слізьми. Ситуацію врятував Еймос.

— А я просто роботяга. Ходжу з інструментами. Зазвичай

чекаю, що накаже робити Наомі й де лагодити. Мені не

вперлося керувати нічим більшим за майстерню. Це ти в нас

оратор. Я бачив, як ти ставиш на місце Фреда Джонсона, капітанів із флоту ООН, ковбоїв з ОПА й обколотих космічних

піратів. Та ти п’яний жопою говориш переконливіше, ніж

більшість із нас, тверезих, ротом.

— Дякую, — нарешті сказав Голден. — Я люблю вас. Ви ж це

знаєте?

— А ще, — продовжив Еймос, — ніхто на цьому кораблі не

кинеться під кулю заради мене охочіше, ніж ти. Це хороша риса

для капітана.

— Дякую, — повторив Голден.

— Думаю, з цим ми вирішили, — Алекс підвівся і попрямував

до трапа. — Піду переконаюся, що у нас по курсу нема якогось

астероїда.

Голден

проводжав

його

поглядом,

із

задоволенням

підмітивши, як той витер сльози, щойно вийшов із приміщення.

Не соромно бути манюнім плаксієм, якщо всі решта теж манюні

плаксії.

Пракс ніяково поплескав його по плечу і сказав:

— Повертайся на камбуз через годину. Буде готовий пудинг.

Після чого пішов до себе в каюту. Зачиняючи двері, він уже

читав повідомлення на планшеті.

— Гаразд, — сказав Еймос. — Що тепер?

— Еймосе, — попросила Наомі, піднімаючись і стаючи

навпроти Голдена. — Будь ласка, покеруй трохи замість мене на

рубці.

— Прийнято, — кивнув Еймос, підпускаючи посмішку тільки

у свій голос.

Він поліз трапом угору і подалі з очей. Перед ним відчинився

люк, а тоді з гуркотом зачинився за ним.

— Ну привіт, — сказав Голден. — Я вчинив правильно?

Вона кивнула.

— Ти ніби повернувся до мене. Я боялася, що більше ніколи

тебе не побачу.

— Якби ти не висмикнула мене з тієї ями, яку я копав для себе, я б теж уже не побачив себе.

Наомі нахилилася ближче, щоб його поцілувати, і він міцно

притиснув її до себе. Коли вони перестали дихати, він запитав:

— Це не зарано?

Вона відповіла: «Та мовчи вже», — і знову поцілувала. Не

відпускаючи його губ, вона відштовхнулася тілом від нього

й почала намацувати застібку на його комбінезоні. Один із цих

дурних марсіянських комбінезонів, які їм дісталися разом із

кораблем; на спині вибито «ТАЧІ». Тепер, коли у них буде своя

компанія, їм треба знайти кращу форму. Комбінезони зручні

для життя на борту, де змінюється сила тяжіння, а механічні

частини вимазані в мастилі. Але їм треба щось справді пошите

під їхню статуру, виконане в їхніх власних кольорах. Із написом

«РОСИНАНТ» на спині.

Рука Наомі продерлася під комбінезон та футболку, і він забув

про модні тенденції.

— Моя койка чи твоя? — запитав.

— У тебе є своя койка?

«Більше ні».

* * *

грав роль фізичний аспект. Вона була у нього єдиною

поясанкою, тобто фізіологічно дещо відрізнялася. Але

найвідчутніша різниця полягала не в цьому. Наомі відрізняло

те, що вони п’ять років дружили до того, як переспали.

Це не свідчило про чесноти його характеру, і тепер він трошки

сіпався, таке згадуючи — але він ніколи особливо не

заморочувався, коли справа стосувалася сексу. Він обирав

сексуальних партнерок за лічені хвилини після зустрічі з новою

жінкою, а оскільки був чарівним і вродливим, то зазвичай

отримував ту, якою цікавився. Голден завжди охоче давав собі

прийняти захоплення за справжнє почуття. Одним із його

найболісніших спогадів був той день, коли Наомі вказала йому

на це. Викрила перед ним цю маленьку гру, в яку він грав, переконуючи себе у щирих