Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Там нечасто побачиш вісьмох батьків на одну дитину, —
відповів Еймос.
— Але, з огляду на податок на дитину, це економічно
виправдано, — пояснив Голден. — Тому не можна сказати, ніби
то щось надзвичайне.
— Як щодо тих, хто робить дітей без сплати податку? — запитав
Алекс.
— Уникнути закону складніше, ніж ти думаєш, — відповів
Голден. — Хіба що ви не відвідуєте лікарів або купуєте все тільки
на чорному ринку.
Еймос і Наомі мигцем перезирнулися, але Голден вдав, що не
помітив.
— Ну гаразд, — продовжив Голден. — Поки що забудьмо про
дітей. Мене більше цікавить оформлення юридичної особи.
Якщо ми і надалі будемо разом, узаконьмо це. Можемо
зареєструватися на одній з незалежних станцій на зовнішніх
планетах, скажімо, на Церері або Європі, й стати
співвласниками підприємства.
— Чим, — спитала Наомі, — займається наша компашка?
— От і я ж про це! — тріумфально вигукнув Голден.
— Е-е!.. — повторив Еймос.
— Ну, тобто я питав саме про це. Хто ми такі? Чим хочемо
займатися? Тому що, коли цей контракт із Праксом закінчиться, у нас буде роздутий банківський рахунок, наворочений
військовий корабель і свобода займатися, чим до дідька хочемо.
— Мати Божа, кеп, — сказав Еймос. — Від твоїх слів у мене
майже стояк.
— Скажи, ага? — Голден самовдоволено вишкірився.
Пракс закінчив змішувати інгредієнти і поставив миску
в холодильник. Обернувшись, він подивився на них — обережно,
наче боявся, що попросять вийти, щойно помітять його
присутність. Голден підійшов до нього й обійняв за плече.
— Не може ж наш друг Пракс бути єдиним, кому треба
найняти такий корабель, як у нас, правда?
— Ми швидші та зліші ледь не за все, що можуть дістати
цивільні, — киваючи, відповів Алекс.
— І, коли ми знайдемо Мей, це стане найкращою рекламою, —
сказав Голден.
— Визнай, кеп, — додав Еймос. — Ти просто любиш бути
відомим.
— Якщо це забезпечує нас роботою, чому б ні?
— Більше шансів, що нас підірвуть, продірявлять та
відправлять у вічне плавання по космосу, — мовила Наомі.
— Завжди є така ймовірність, — визнав Голден. — Але, чорт
забирай, хіба ви не хочете нарешті попрацювати самі на себе?
Якщо виявиться, що ми не можемо впоратися самостійно, завжди можна продати корабель за товстий мішок із грошима
і розбігтися. У нас є запасний план.
— Ага, — сказав Еймос. — Щоб його. Так і зробимо. З чого
почнемо?
— Ну, такого в нас ще не було. Думаю, треба проголосувати.
Ніхто з нас не є власником корабля, тому, думаю, відтепер треба
голосувати за такі важливі речі, як ця.
Еймос узяв слово:
— Усі, хто за те, щоби створити компанію для володіння кораблем, підніміть руку.
Голден із задоволенням спостерігав, як усі підняли руку.
Навіть Пракс почав піднімати свою, але усвідомив це й опустив
її.
— Я знайду юриста на Церері й запущу процес, — сказав
Голден. — Але це приводить до іншого. Компанія може бути
власником корабля, але компанію не можна зареєструвати
капітаном. Доведеться проголосувати за того, хто буде обіймати
цю посаду.
Еймос розреготався.
— Не сміши мої штани! Підніміть руку, якщо Голден — не
капітан.
Ніхто не підняв.
— Бачиш? — він повернувся до Голдена.
Голден відкрив рота, але промовчав, коли щось бентежне
заворушилося в горлі та під ребрами.
— Слухай, — лагідно продовжував Еймос. — Ти саме той чувак, що треба.
Наомі кивнула і всміхнулася Голдену, що тільки приємно
погіршило біль у грудях.
— Я інженерка. На цьому кораблі нема ні програми, яку я ще
не підправила або переписала. Та що там, я, певно, можу
самотужки його розібрати і знову зібрати докупи. Але я не вмію
блефувати за столом. І я ніколи не буду тією, хто звисока
дивиться на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.