Читати книгу - "Свобода"

— Я постійно думаю про тебе. Я дуже сильно залежу від тебе.

— Ти займаєшся зі мною сексом, тому що я цього хочу, а ти це можеш. Але весь світ все ще крутиться навколо дружини. Що в ній такого особливого — напевно, мені цього ніколи не Зрозуміти. Вона все своє життя тільки те і робить, що засмучує інших. А мені просто потрібна невеличка перерва, щоб можна було поспати. Тож, може, поспиш сьогодні у своєму ліжку і подумаєш про те, що ти хочеш зробити?

— Що такого я сказав? — почав благати він. — Мені здавалося, день народження проходить дуже добре.

— Я просто втомилася. Вечір був важкий. Побачимося вранці.

Вони розсталися, навіть не поцілувавши одне одного. На домашньому телефоні він знайшов повідомлення від Джесіки, не випадково залишене саме тоді, коли він був у ресторані: вона вітала його з днем народження. «Вибач, що не передзвонила тобі, — додала вона. — Я просто Дуже зайнята останнім часом і не знаю напевно, що казати. Але сьогодні я про тебе згадувала і сподіваюся, день пройшов вдало. Може, колись ми і зможемо поговорити, хоча я і не знаю, коли в мене видасться така нагода».

Кінець повідомлення.

Весь наступний тиждень він спав сам — і відчував полегшення. Він знаходився у кімнаті, все ще повній одягом, книжками і фотознімками Петті, і вчився гідно терпіти це. Удень у нього було багато роботи в офісі: він мав організувати установи з управління землею в Колумбії та Західній Вірджинії, нанести контрудар у ЗМІ, шукати нових спонсорів. Волтер навіть почав міркувати, що було б непогано зробити перерву у сексі з Лалітою, але щоденна близькість робила це неможливим: вони відчували постійне бажання. Але спав він у своєму ліжку, сам.

Увечері напередодні перельоту до Західної Вірджинії він збирав сумку, коли отримав, телефонний дзвінок від Джоуї: той повідомив, що вирішив не доносити на «Ел-бі-ай» і Кенні Бартлза.

— Вони відразливі, — заявив Джоуї. — Але мій друг Джонатан постійно повторює, що коли я надам справі розголосу, то лише постраждаю сам, Тож, гадаю, я просто роздам прибуток. Принаймні, платитиму набагато менше податків. Але спочатку хотів переконатися, що ти все ще підтримуєш цю ідею.

— Все гаразд, Джоуї, — запевнив його Волтер. — Я тебе підтримую. Я знаю, який ти амбітний, і розумію, як тобі важко віддавати стільки грошей, Це вже великий вчинок.

— Ну, не те щоб я розривав угоду, я просто не складатиму наступних. І тепер Конні може повернутися до навчання, тож усе добре. Я думаю взяти академвідпустку на рік, щоб попрацювати і дати їй можливість наздогнати мене.

— Це чудово. Просто чудово бачити, як ви так ніжно піклуєтесь одне про одного. Ти ще щось хотів сказати?

— Ну, лише те, що бачив маму.

Волтер усе ще стискав у руці дві краватки, зелену й червону, між якими ніяк не міг зробити вибір. І тут він зрозумів, що цей вибір не дуже й важливий.

— Справді? — спитав він і обрав зелену краватку. — Де? В Александрії?

— Ні, у Нью-Йорку.

— Отже, вона в Нью-Йорку.

— Ну, взагалі, у Джерсі-сіті, — уточнив Джоуї.

У Волтера напружилися м’язи грудей і так і не розслабилися.

— Ну, ми з Конні хотіли повідомити їй особисто. Про те, що ми одружилися. Насправді, все пройшло не так уже й погано. Вона навіть повелася з Конні добре. Ну, знаєш, трохи згорда, і не дуже щиро, особливо щодо сміху, але й не підло. Гадаю, голова в неї багато чим іншим зараз забита. Але головне, що, на нашу думку, все пройшло чудово. Принаймні, так вважає Конні. А я вважаю, все було стрьомно. Ну, я просто хотів, аби ти знав, що вона знає, і, не знаю, коли ти говоритимеш із нею, тобі більше не треба тримати це в таємниці.

Волтер подивився на ліву руку, яка побіліла і здавалася оголеною без обручки.

— Вона живе з Річардом, — спромігся вимовити він.

— Ну, так, гадаю, принаймні, зараз. Чи я не мав цього казати?

— Він був там? Коли ви завітали до неї?

— Взагалі, так. Був. І Конні дуже зраділа, бо фанатіє від його музики. Показав їй свої гітари, і все таке. Не пам’ятаю, чи казав тобі — вона хоче навчитися грати на гітарі. У неї дуже приємний голос, вона гарно співає.

Де саме, на думку Волтера, мала жити Петті, він сказати не міг. З подругою Кеті Шмідт, з колишньою партнеркою по команді, може, з Джесікою, можливо, навіть зі своїми батьками. Але оскільки вона так упевнено й з такою гідністю заявила, що між нею та Річардом усе скінчено, він і на секунду уявити не міг, що вона врешті-решт оселиться в Джерсі-сіті.

— Тату!

— Що?

— Ну, я знаю, що це дивно. Вся ситуація дивна. Але у тебе також є дівчина, правда? Тобто, це все, так? Зараз все змінилося, і ми просто повинні з цим змиритися. Як думаєш?

— Так, — погодився Волтер. — Ти маєш рацію. Ми повинні з цим змиритися.

Закінчивши розмову, він відчинив шухляду, взяв свою обручку із коробки для запонок, в якій залишив її, і змив в унітазі. Одним широким жестом він скинув з тумбочки всі фотографії Петті (фото Джоуї та Джесіки, коли вони були малюками, групові фото дівчачої баскетбольної команди в жахливій уніформі стилю сімдесятих, її улюблені та найбільш вдалі фото, на яких зображений він), трощив рамки та топтав скло, аж поки йому не набридло, а тоді почав битися головою об стіну. Новина про те, що вона повернулася до Річарда, мала б надати йому відчуття звільнення, щоб він міг насолодитися Лалітою з чистим сумлінням. Але це не було звільненням, це було схоже на смерть. Він розумів тепер (як Лаліта розуміла весь цей час), що останні три тижні були свого роду помстою, відшкодуванням за зраду Петті. Незважаючи на його визнання, що шлюб вичерпав себе, він анітрохи в це не вірив. Він завалився на ліжко і заридав, перебуваючи в такому стані, що будь-який попередній стан здавався нескінченно кращим. Світ рухався вперед, світ був