Читати книгу - "Свобода"

маю брати участь у події, яку організує «Ел-бі-ай», — продовжив він. — Вони відкриватимуть завод з виробництва бронежилетів, на якому працюватимуть члени всіх родин, яких ми переселили. Тож не мені питати тебе про «Ел-бі-ай», адже я не менше ніж ти замішаний у цьому.

— А чому ти не можеш просто не поїхати туди?

— Я маю виголосити промову. Маю висловити вдячність від імені фонду.

— Але ти вже отримав Парк співуна. Чому просто не послати всіх?

— Тому, що в нас є інший великий проект, яким зараз займається Лаліта, — проект на тему перенаселення, і я маю підтримувати гарні стосунки з босом. Бо ми витрачатимемо саме його гроші.

— Схоже, тоді тобі й справді краще поїхати, — догодився Джоуї.

Але прозвучало це непереконливо, і Волтер розсердився через те, що справив на сина враження такої слабкої та незначної людини. І наче бажаючи виявитися ще більш слабким і незначним, він спитав Джоуї, чи він не знає, що сталося з Джесікою.

— Я розмовляв із нею, — зізнався Джоуї, не виймаючи руки з кишень і не відриваючи погляду від підлоги. — Гадаю, вона трохи розсердилася на тебе.

— Я залишив їй близько двадцяти повідомлень!

— То можеш припинити. Не думаю, що вона їх прослуховує. Взагалі, майже ніхто їх не слухає: люди просто дивляться, хто їх залишив.

— Ну, ти пояснив їй, що в цієї ситуації дві сторони?

Джоуї знизав плечима.

— Не знаю. А їх і справді дві?

— Авжеж! Твоя мати дуже погано повелася зі мною. Вона завдала мені неймовірно; сильного болю.

— Насправді, я не хочу більше нічого про це чути, — зізнався Джоуї. — Гадаю, свою версію вона все одно мені вже розповіла. А я не хочу підтримувати жодну зі сторін.

— Коли це вона розповіла тобі? Скільки часу минуло?

— Минулого тижня.

Отже, Джоуї відомо, що накоїв Волтер... що він дозволив зробити своєму найкращому другові, рок-зірці. Його постать в очах сина остаточно перетворилася на ніщо.

— Вип’ю пива, — заявив він. — Адже у мене день народження.

— А нам з Конні можна?

— Так, саме тому ми запросили вас приїхати трохи раніше. Взагалі, Конні і в ресторані може пити все, що захоче. Адже вона повнолітня, так?

— Еге ж.

— І я тебе не критикую, я просто хочу знати: ти повідомив матір про своє одруження?

— Тату, я над цим працюю, — заявив Джоуї, стиснувши зуби. — Дозволь мені зробити це по-своєму, гаразд?

Волтеру Конні завжди подобалась (йому навіть, хоча він нікому про це не казав, подобалася мати Конні, через те, як вона з ним фліртувала). З такої нагоди вона взула туфлі на небезпечно високих підборах і сильно нафарбувала очі: вона все ще була достатньо молодою, аби бажати виглядати старшою. У ресторані «Ля шом’єр» його серце переповнилось почуттями, коли він побачив, як ніжно і турботливо ставиться до дружини Джоуї, як він нахиляється, аби разом із нею прочитати меню й домовитися щодо вибору страв, і як Конні, оскільки Джоуї був неповнолітнім, відмовилася від пропозиції Волтера замовити їй коктейль і замість цього взяла дієтичну колу. Вони розуміли одне одного без слів, так само як колись розуміли одне одного і Волтер із Петті, у часи їхньої молодості, так само як подружжя зазвичай об’єднується проти всього світу; на очі в нього набігли сльози, коли він побачив їхні обручки. Лаліта почувалася незручно і намагалася дистанціюватися від молодих людей і триматися поряд із чоловіком, удвічі старшим за неї: вона замовила собі мартіні і заповнювала вакуум спілкування балачками про «Вільне місце» і світову кризу перенаселення. Джоуї та Конні слухали її з витонченою чемністю пари, яка почувається у безпеці в своєму світі на двох. І хоча Лаліта намагалася не робити жодних натяків на їхні з Волтером стосунки, той не мав жодних сумнівів, що Джоуї розумів: вона набагато більше, аніж просто асистентка. Допиваючи третє пиво за вечір, Волтер почав відчувати глибокий сором за те, що він накоїв, і не менш глибоку вдячність до Джоуї за те, що той так спокійно все сприйняв. Роками його більше за все дратувала в Джоуї саме його шкаралупа холодності й витриманості; але зараз — як він зараз радів їй! Його син переміг у цій війні, і Волтер дуже радів з цього приводу.

— Отже, Річард усе ще на вас працює? — спитав його Джоуї.

— Взагалі, так, — відповіла Лаліта. — Так, він нам дуже допомагає. До речі, він щойно повідомив мені, що «Вайт страйпс», мабуть, допоможуть нам провести свято в серпні.

Джоуї обдумував це, насупивши брови і намагаючись не дивитися на Волтера.

— Давай теж поїдемо на свято, — запропонувала Конні. — Ви не проти? — спитала вона Волтера.

— Звичайно ж, ні, — запевнив її той, змусивши себе посміхнутися. — Буде дуже весело.

— Мені так подобаються «Байт страйпс»! — радісно вигукнула вона, як зазвичай не додаючи жодного підтексту до своїх слів.

— А мені дуже подобаєшся ти, — несподівано зізнався Волтер. — Я справді радий, що ти стала частиною нашої родини. Я справді щасливий, що ти прийшла сьогодні.

— Я теж рада, що прийшла!

Джоуї, схоже, не був проти такої сентиментальної розмови, але думками він явно перебував десь в іншому місці. Він думав про Річарда, про матір, про катастрофу для родини, яка відбувалася у нього на очах. А Волтеру нічого було сказати, аби полегшити для нього ситуацію, що склалася.

— Я не можу, — заявив Волтер Лаліті, коли вони удвох повернулися в особняк. — Я просто не можу дозволити цьому козлові брати участь у наших справах.

— Ми це вже обговорювали, — нагадала йому дівчина, швидко йдучи коридором до кухні. — І прийняли рішення.

— А я гадаю, що треба все обговорити ще раз, — не здавався він.

— Ні, не треба. Ти бачив, як засвітилася Конні, коли я згадала «Байт страйпс»? Хто ще має такий талант? Ми прийняли рішення, правильне рішення, і мені не хочеться слухати, як ти ревнуєш свою дружину до чоловіка, з яким вона переспала. Я втомилася, я забагато випила, і я хочу просто піти спати.

— Він був моїм найкращим другом, — пробурмотів Волтер.

— Мені байдуже. Чесно. Я знаю, ти гадаєш, що я просто занадто молода, але насправді я старша за твоїх дітей. Мені