Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- Я поговорю з ним. - пообіцяв Максуд. - Він дасть вам усе, що потрібно.

- Гей, молодий драйтл, що це ви задумали? - Йоші спробував відсунути алхіміста, що схилився над машиною і вже водив по ній руками.

- Я маю на неї подивитися. - відповів Поєднувач.

- Так дивіться здалеку. Це секретна розробка, яку ми вже вели…

Йоші завмер. Як і всі інші, що перебували не так далеко. Жазель притулилася ближче до Максуда. Сині незрозумілі круглі малюнки літали у повітрі. Вона спостерігала за ними з широко розплющеними очима. Максуд трохи тицьнув у неї пальцем, привертаючи увагу, а потім показав на алхіміста. Жазель ще більше здивувалася. Сонячне світло поблизу його рук спотворювалося. Воно темнішало і ставало чорним. Долонь Поєднувача вона не бачила. Тільки чорні плями, які поглинали всі кольори довкола. Здавалося, що саме повітря навколо його рук стає безбарвним. Алхіміст приклав руки до машини. Минула секунда. Дві. Він хмикнув, прибираючи руки.

- Не погано. У вас нема металу потрібних характеристик для виготовлення пружин? - спитав алхіміст. - Я можу його створити. З чого завгодно. - посміхнувся він, не чекаючи жодної відповіді. - Цю машину можна покращити. Пружину зробимо трохи потужнішою, і подовжимо ось цю частину, щоб закидати заряди подалі.

- Якщо ви зможете це все зробити, то, гадаю, всі залишаться тільки задоволені. - розгублено кивнув Йоші. - А тепер ходімо.

Йоші повів їх по стіні ще далі. Максуд повернув голову, спостерігаючи за ворогом. Тепер той посилено створював видимість невимушеної зупинки.

- Ось і друга машина.

- Артефакт? - здивувався алхіміст.

- Який колір? - одразу запитав Максуд.

Жазель підняла брови. Про що вони зараз говорять?

- Машина працює на синьому кольорі. - довів до їхнього відома Йоші.

- Чудово. Мої Химерниці забезпечать тебе синім серпанком.

- Краще б нас забезпечити знаннями. - зізнався будівельник.

Максуд нерозуміючим поглялом подивився на нього. Будівельник зітхнув.

- Вона працює. Стріляє. І робить це просто божественно.

- Хтось згадав мене? - Амайанта на великій швидкості пролетіла дуже близько біля Максудового обличчя.

Але навіть на такій швидкості він встиг побачити усмішку на її обличчі. І сам воїн усміхнувся.

- Але ж ми не можемо нікуди з неї влучити. Куди б ми не цілилися, все летить куди завгодно, але тільки не в ціль.

- Бо ви дурні! - дівчина в золоті кружляла навколо Максуда, радіючи вітру і сонцю.

- І чому ми дурні? - спитав воїн.

Йоші та Поєднувач дивилися на нього. Їм стало цікаво. Їхній маршал крутив головою. Алхіміст подивився на всі боки, чи багато його солдат зараз за ним спостерігають?

- Це артефакт для Химерниць. Тільки вони можуть із нього стріляти. Ну, хіба це незрозуміло? - дівчина в золотому завмерла біля стародавнього артефакту.

- Це зброя Химерниць. - сказав Максуд. - Я покажу машину Естель. Її профільний колір – синій.

- А те, що ти… - Йоші покрутив пальцем так, як крутив головою Максуд.

- Це секрет, Йоші. - усміхнувся воїн.

- Я можу подивитись? - спитав алхіміст.

Будівельник після недовгих вагань дозволив. Жазель знову спостерігала ці сині незрозумілі символи у повітрі. Амайанта радісно заверещала і почала літати з ними наввипередки.

- Я дві обігнала! - кричала вона, пролітаючи вкотре повз Максуд. - Але вони шахраюють на поворотах!

За деякий час алхіміст підвівся. Піт виступив у нього на лобі.

- Складний артефакт. Багаторівневий. - він віддихався і вирішив поставити запитання, на яке не розраховував отримати відповідь. - А чому піктограми на різних артефактах різного кольору?

Максуд здивовано підняв брови. Поєднувач зітхнув. Навіщо спитав? Адже він знав, що більше ніхто їх не бачить.

- Коли абсолютний з'єднує два потоки, матеріальний та нематеріальний, то він, як завжди, використовує свої піктограми. - на подив алхіміста заговорив Максуд. - Якщо артефакт повинен працювати на синьому серпанку, то і створюється з'єднанням із синім кольором. Тож і піктограми на цій машині сині.

Поєднувач відкрив рота. Адже він не казав, що піктограми синього кольору. Цей Максуд знав, що казав? Чи говорив усе, що на думку спаде?

- І як алхімісти з'єднують потоки? - Запитав Поєднувач.

- Це ти тут Абсолютний? Мені ж не підсунули звичайного алхіміста? - воїн зиркнув на Амайанту, та показала йому непристойний жест. - Це ти маєш знати, як їх об'єднувати. Усі артефакти створені такими, як ти. Ти абсолютний. Ти можеш зробити ще один такий самий, якщо захочеш. Була б Химерниця поряд.

- Або серпанок. - схилив голову алхіміст.

- Ні. - різко спростував його слова воїн. - Серпанок для найпростіших випадків. У Зводу Єднання всі вони описані. Для створення артефакту потрібна жива сила. Джерело. Тільки так.

Алхіміст знову на нього дивився. Звідки він знає те, про що сам Поєднувач уперше в житті чує?

- Думаю, ваша зброя стане в нагоді, Йоші. А ось цю штуковину треба поки що приховати. - показав Максуд пальцем на особливу Бетті. - Використаємо її у потрібний момент. Шкода, що Естель ніде потренуватися. Сподіватимемося, що в неї вийде з першого разу. Або з другого.

- Та кинь ти! У Химерниць це у крові. Руйнувати, я маю на увазі. Це алхіміст створює. А вони тільки руйнують. - зі знанням справи говорила Амайанта, пурхаючи то тут, то там.

- Тоді, коли цей молодий драйтл зголосився нам допомогти, ми, можливо, зможемо зробити ще кілька таких машин. - Йоші говорив повільно, роблячи якісь підрахунки у своїх заплутаних думках. - А ти не забудь зробити так, щоб скнара Азаніель видав нам потрібні матеріали.

- А що вам потрібно? - спитав алхіміст.

- Масло. Смола. Займисті суміші. На мою думку, амаліони замерзають там на землі. Потрібно допомогти їм зігрітися. - посміхнувся Йоші.

Алхіміст кивнув головою.

- Ти зможеш? - спитав Максуд.