Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Звідки, чорт забирай, тобі це відомо?

— Я знаю, що ти був одружений і у тебе в Англії залишилися двоє дітей, які не бажають з тобою знатися, а також що після розлучення ти в основному підтримуєш гомосексуальні стосунки. Певно, ти цього соромишся, бо не відвідуєш клубів для голубих і уникаєш ходити містом у товаристві своїх друзів-чоловіків, а також судячи з того, що ти часто перетинаєш кордон Іспанії для зустрічей з чоловіками.

Приголомшений Джеремі Макміллан буквально онімів. Йому стало страшно. Він гадки не мав, звідки вона роздобула інформацію, але вона знала достатньо, щоб його знищити.

— Я більше про це не говоритиму. Мені абсолютно наплювати, з ким ти трахаєшся. Мене це не стосується. Мені просто треба знати, що ти за людина, але своїми знаннями я ніколи не скористаюся. Я не збираюся тобі погрожувати або тебе шантажувати.

Ідіотом Макміллан не був. Він, звичайно, розумів, що відомості, які вона має у своєму розпорядженні, становлять загрозу і що він цілком у неї в руках. На мить він задумався, чи не скинути її з балкона, але стримався. Такого страху йому відчувати ще не доводилося.

— Чого ти хочеш? — видушив він із себе.

— Я хочу взяти тебе в компаньйони. Ти повинен покінчити з будь-яким іншим бізнесом і працювати виключно на мене. Ти отримуватимеш більше, ніж будь-коли мріяв.

Вона пояснила, що від нього вимагається і як, на її думку, це має виглядати.

— Я хочу залишатися в тіні. Моїми справами займатимешся ти. Все має бути законно. Те, у що я вплутаюся сама, ніяк не стосуватиметься тебе і не матиме відношення до нашого бізнесу.

— Зрозуміло.

— Отож, я буду твоєю єдиною клієнткою. Тобі дається тиждень на те, щоб позбутися інших клієнтів і покінчити з дрібними махінаціями.

Він вирішив, що така пропозиція буває раз у житті, і, подумавши шістдесят секунд, погодився. У нього виникло лише один питання:

— Звідки ти знатимеш, що я тебе не обдурюю?

— Краще не пробуй. Тобі доведеться шкодувати про це до кінця твого жалюгідного життя.

Причин для обдурювання не було. Лісбет Саландер пропонувала роботу, яка потенційно обіцяла йому такий прибуток, що було б абсурдно ризикувати цим заради дрібної миттєвої вигоди. Поки він поводиться скромно і не викидає жодних номерів, його майбутнє може вважатися забезпеченим.

Обдурювати Лісбет Саландер він, таким чином, не збирався.

Відповідно, він став чесним або, принаймні, настільки чесним, наскільки може вважатися перевтомлений адвокат, що управляє краденим капіталом астрономічних розмірів.

Саму Лісбет управління фінансами абсолютно не цікавило. До завдання Макміллана входило розміщувати її гроші і стежити за забезпеченням кредитних карток, якими вона користувалася. Їхня розмова тривала кілька годин: вона пояснила, як саме їй хочеться, щоб її фінанси працювали, а йому залишилося слідкувати за тим, аби вони справді працювали.

Значна частина краденої суми поміщалася в стабільні фонди, що створювало Лісбет матеріальну незалежність на все майбутнє життя, навіть якщо б їй спало на думку жити на виключно широку ногу і вкрай марнотратно. Саме з цих фондів поповнювалися її кредитні картки.

Із залишком грошей він міг грати і вкладати їх за власним розсудом, за умови, що його вкладення не стануть причиною яких-небудь проблем з поліцією. Лісбет заборонила йому займатися недоречними дрібними махінаціями, які в разі невдачі могли вилитися в розслідування і, як наслідок, привернути увагу до неї.

Залишалося лише визначити, скільки він буде отримувати.

— Для початку я виплачу тобі п’ятсот тисяч фунтів. Тоді ти зможеш розрахуватися з усіма боргами, і в тебе ще залишиться кругленька сума. Потім зароблятимеш гроші сам. Організовуй фірму, де ми обоє будемо значитися співвласниками, а тобі піде двадцять відсотків від прибутку. Я хочу, щоб ти був досить багатий, аби не виникало спокуси пускатися в які-небудь афери, але не настільки багатий, щоб можна було розслабитися.

Він став до нової роботи першого лютого. До кінця березня він розплатився з особистими боргами і стабілізував своє матеріальне становище. Лісбет наполягла на тому, щоб він передусім розібрався зі своїми фінансовими справами і став платоспроможний. Першого травня він розірвав партнерство з питущим колегою Джорджем Марксом, що складав другу половину назви «Макміллан і Маркс». Відносно колишнього партнера його мучили деякі докори сумління, але залучати Маркса до справ Лісбет Саландер він не міг ні під яким виглядом.

Він обговорив це питання з Лісбет Саландер, коли та, несподівано повернувшись до Гібралтару на початку липня, виявила, що Макміллан працює у своїй квартирі, а не в офісі, який займав раніше.

— Мій партнер алкоголік, і вести такі справи він не має сил. Зате він може стати колосальним чинником ризику. Але п’ятнадцять років тому, коли я приїхав до Гібралтару, він урятував мені життя, взявши мене в свій бізнес.

Вона дві хвилини подумала, вивчаючи обличчя Макміллана.

— Я розумію. Ти негідник лояльний. Така якість, мабуть, похвальна. Я пропоную тобі відкрити маленький рахунок, з яким він зможе займатися махінаціями. Слідкуй за тим, щоб він заробляв кілька тисяч на місяць і йому вистачало на життя.

— Ти можеш на це піти?

Вона кивнула й окинула поглядом його холостяцьку комірку. Він жив в однокімнатній квартирі з кухонним куточком, в одному з провулків поблизу лікарні. Єдине, що їй тут сподобалося, був вигляд з вікна. А втім, такий вигляд у Гібралтарі був усюди.

— Тобі потрібний офіс і трохи краща квартира, — сказала вона.

— У мене не було часу, — відповів він.

— Гаразд.

Потім вона пішла і купила йому офіс, вибравши приміщення в 130 квадратних метрів з маленькою терасою, що виходила на море, розташоване в офісному центрі «Б’юкенен хаус» на пристані Куїнсвей, що в Гібралтарі, безперечно, вважалося вищим класом. Вона також найняла фахівця, який відремонтував та умеблював офіс.

Макміллан пригадав, що, поки він займався паперами, Лісбет особисто стежила за установленням сигналізації, комп’ютерного устаткування і сейфа, так що й відкрити його їй було не важко.

— Я впав у неласку? — поцікавився він.

Вона відклала папку з кореспонденцією, яку уважно вивчала перед цим.

— Ні, Джеремі. В неласку ти не впав.

— Чудово, — сказав він і пішов по каву. — Ти наділена здатністю з’являтися, коли цього найменше чекаєш.

— Я останнім часом була дуже заклопотана. Мені просто хотілося поглянути, що у нас нового.

— Якщо я правильно зрозумів, тебе розшукували за потрійне вбивство, тобі прострелили голову і висунули звинувачення ще в кількох злочинах. Якийсь час я добряче хвилювався. Я