Читати книгу - "Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі"

вище. Ще вісім герметичних люків.

Ще вісім імовірних засідок.

Вона стиснула руки в кулаки, поки кісточки не розпрямилися

болісно всередині рукавичок. «Подавайте».

Через три палуби ліфт зупинився, й панель повідомила, що всі

герметичні люки між нею та містком пересилили і примусово

відчинили. Вони готові ризикнути пробоїною в корпусі, що

загрожувала випустити половину повітря — тільки щоб не

бачити її на містку. Було приємно лякати їх більше, ніж раптова

декомпресія.

Вона вийшла з ліфта на палубу, де, схоже, були здебільшого

каюти екіпажу, хоча всіх, мабуть, евакуювали. Тут було

безлюдно. Швидкий огляд показав дванадцять невеликих кают

і дві ванні кімнати, які цілком можна було назвати гальюнами.

Для екіпажу — жодного золотого покриття на металі. Жодного

відкритого бару. Жодної цілодобової кухні. Дивлячись на

спартанські умови для пересічних членів екіпажу на

«Ґуаньшиїні», вона збагнула останню репліку Авасарали. Це

прості матроси. Ніхто з них не заслуговує померти за те, що

сталося на Ганімеді.

Боббі втішилася, що у неї відібрали зброю.

У гальюні Боббі знайшла ще один службовий люк і вирвала

його. Але, на її подив, службовий коридор закінчувався лише за

кілька метрів вище. Її відрізав якийсь елемент структури

корабля. Вона ніколи не бачила «Ґуаньшиїнь» ззовні, тому

гадки не мала, що це може бути. Але їй треба було піднятися ще

на п’ять палуб, і це її не зупинить.

Пошукавши хвилин десять, знайшла службовий люк

у зовнішньому корпусі. Вона вже вирвала два люки всередині на

двох різних палубах, тому, відчинивши ще один, випустила б

повітря з цих палуб. Але центральна шахта трапа на палубі

Авасарали запечатана, тож її люди будуть у порядку. І вона

робила все це через запечатаний люк до верхніх палуб, де, схоже, переховувалася більша частина екіпажу.

Вона згадала шістьох чоловіків у камбузі й відчула біль

у грудях. Звісно, вони зробили перший постріл — але якщо хтось

із них досі живий, вона не хоче вбити їх уві сні.

Виявилося, що це не проблема. Люк вів до невеликого шлюзу

завбільшки як комірка. За хвилину він відкрутився, і вона

вилізла на внутрішній корпус корабля.

Потрійний корпус. Звісно. Володар імперії «Мао-Квік» не мав

наміру довіряти свою дорогоцінну шкурку компромісам. Йому

треба найнадійніше, що могли збудувати люди. А пафосний

дизайн кораб ля сягав і його зовнішнього корпусу. Військові

кораблі зазвичай фарбували у матовий чорний, який робив їх

візуально майже непомітними у космосі. Цивільні кораблі

здебільшого або залишали нефарбованими, або наносили

корпоративні кольори.

«Ґуаньшиїнь» був розписаний яскравими барвами. Боббі була

надто близько, щоби побачити весь малюнок, але під її ногами

була начебто трава і копито велетенського коня. Мао замовив на

корпусі свого корабля розпис, який зображає коня і траву. Там, де майже ніхто його не побачить.

Боббі впевнилася, що магніти на черевиках і рукавичках

працюють

на

достатній

потужності,

щоб

упоратися

з прискоренням чверть g, на якому досі летів корабель, і полізла

по борту. Вона швидко дісталася того місця, де коридор між

корпусами заходив у глухий кут, і побачила там порожній ангар

для човника. Шкода, що Авасарала не дала їй зробити це до

того, як Мао змився з човником.

«Три корпуси», — подумала Боббі. Максимальна підстраховка.

Щось підказало їй полізти на інший бік корабля. Там вона

очікувано натрапила на другий ангар. Але корабель у ньому не

був стандартним човником для коротких перельотів. Він був

довгий і гладенький, гніздо для двигуна вдвічі більше, ніж на

нормальному кораблі його розмірів. На носі корабля

благородними червоними літерами написано назву: «Смугач».

Перегоновий пінас.

Боббі повернулася до порожнього ангара і скористалася

шлюзом у ньому, щоб зайти на корабель. На її подив, армійські

коди доступу, які костюм скерував до замкнених дверей, спрацювали. Шлюз вивів її на палубу якраз під містком — ту, що

використовували для зберігання припасів і технічного

обслуговування.