Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

– Я не думав про таке, Ваша Величносте. Для мене – моя  робота й справді понад усе інше.

– Ох уже ця робота... Добре! – Ролена різко обірвала свої люб'язності й сказала: – Через два дні ми вирушаємо до Уаджита. До речі, твій новий ароматний крем просто чудовий! Поглянь, якою ніжною зробилася  моя шкіра. 

– Чи  можу доторкнутися і відчути її м'якість? – улесливо запитав Бір, – Це допоможе мені у створенні нових кремів, ще більш дієвих.

Таке прохання навіть Ренальда не насторожило. 

Отримавши дозвіл, Бір простягнув через стіл руку й обережно ковзнув пальцями по щоці Ролени. Навмисно зробив це повільно й чуттєво, даючи аромату, нанесеному на зап'ястя, торкнутися її ніздрів.

– Прекрасно, просто чудово! Як пелюстка троянди! – підсумував він, прибираючи руку.

Він роздмухав  у серці Ролени іскру зацікавлення – для першого разу достатньо.

Тепер варто трохи почекати. Королева почне думати, сумніватися, забажає перевірити свої відчуття.  

Ролену Бір знав досить добре і міг передбачити її дії наперед. Звісно, слід врахувати й те, що королева здатна вчинити наперекір власним бажанням, але не в цьому випадку.  Вона занадто довго була сама. Любовне томління часто заглушає голос здорового глузду.

Судячи з усього, Ренальд не повідомив їй про майбутнє одруження Адвіана, інакше вона б не була такою спокійною і безтурботною.

От би він і далі мовчав! Нехай Ролена дізнається про це безпосередньо в Уаджиті. Тоді Бір с задоволенням  підставить  їй плече, щоб вона  виплакала  на ньому  всі  гіркі сльози  розчарування.

–  Можу я запропонувати вам вина? –  чемно запитав Бір. 

Але Ролена несподівано відсунула від себе тарілку й піднялася.

– Що сталося? – Ренальд теж піднявся.

– Не знаю, – Ролена провела рукою по лобі, – щось голова запаморочилася. Ці метушливі приготування забрали всі сили.   Їсти зовсім не хочеться... Продовжуйте без мене...

І, кивнувши служниці, вона квапливо вийшла з їдальні. Служниця з винуватою посмішкою кинулася слідом загосподинею.

Біра охопила досада. Невже аромат виявився  таки  занадто густим?

– Можеш приготувати якусь заспокійливу настоянку? – запитав Адвіан.

– Наскільки сильну? – Бір пригубив вино.

– Щоб новина про одруження Адвіана не надто засмутила королеву.

– У такому разі доведеться давати їй настоянку довгий час, – зауважив Бір, - А це може погано позначитися на здоров'ї Її Величності.

– І що ти пропонуєш?

– Якщо ви дозволите мені висловити свою думку...

– Висловлюй!

– Краще, якщо все буде йти своєю чергою. Нехай дорога до Уаджита і початок весняного балу стануть  для королеви приємними подіями... Хто зна, можливо, веселощі й радість, що сповнять свято, заглушать розчарування від невдалого кохання.

– Мабуть, ти правий! – погодився Ренальд.