Читати книгу - "Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту, Юні Хонг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Уявіть, що вам шалено сподобався новий будинок і ви дуже хочете його придбати. Звісно, ви прагнете якнайбільше збити ціну, а продавець і його агент із нерухомості наполягатимуть на найвищій ціні.
І от агент запитує, чи є у вас діти. Якщо ви майстер нунчі, то вже здогадалися, що агент збирається пояснити високу вартість будинку чудовими школами в цьому районі. Навіть якщо ви ще не знаєте, навіщо агент розпитує вас про дітей, нунчі найнижчого рівня підказує, що краще надати йому якнайменше інформації. Помовчте п’ять секунд — хоча вони й здаватимуться вічністю, — а потім просто скажіть: «Чому ви запитуєте про це?»
Навіть якщо агент не збирався використовувати цю інформацію та просто поцікавився вашим життям, зі стратегічного погляду небагатослівність — гарна ідея. Змусивши агента нервувати, ви продемонструєте, що в цих переговорах виступаєте з позиції сили.
Припустімо, що ваша перша здогадка виявилася правильною й агент каже: «Я запитую про це, оскільки школи в цьому районі просто чудові. Саме тому ціна зависока». Можливо, рівень шкіл для вас дійсно дуже важливий, але це ще не означає, що ви мусите допомагати агентові отримати більшу комісію за свої послуги. Вам потрібно лише сказати: «Зрозуміло…»
Цієї миті агент почне нервувати. Ваша небагатослівність змусить його зрозуміти, що вас не зачарувати і зниження ціни будинку — єдине, що на вас уплине.
Вочевидь, ця тактика може не спрацювати в цьому конкретному випадку. Можливо, власник будинку не хоче поступатися в ціні — і ви тут ні до чого. Утім, це все одно перемога, тому що надалі агент — свідомо чи ні — знатиме, що вас не так просто вразити. Якщо ви від самого початку будете триматися стоїчно, ваша позиція у переговорах щодо всіх наступних будинків, які показуватиме вам агент, буде значно сильнішою. У найгіршому разі ви нічого не втратите.
Будьте сильними й мовчазними. Найкрикливіша людина не завжди перемагає в переговорах. Залиште вільний простір для тиші навколо себе, щоб люди могли до вас наблизитися.
Правило № 5. Правила етикету існують не без підставНунчі зневажають ті ж люди, на чию думку етикет — це снобістська пастка, вигадана представниками вищого класу, щоб принизити робітників. Це не так, не так, не так! Якщо ви справді так уважаєте, будь ласка, ніколи не приходьте до мене додому.
Етикет має декілька корисних цілей:
1. Саме складність етикету перетворює приміщення на безпечний простір — правила поведінки за столом у цьому схожі на правила в спорті. Можливо, вас дратує потреба чекати, доки всі розсядуться, або їсти суп, не плямкаючи, проте так ви завжди пам’ятаєте, що потрібно брати до уваги, чи зручно людям навколо вас. Завдяки такій поведінці у всіх у приміщенні виникає почуття спокою та стабільності.
2. Етикет — це ігровий простір для всіх присутніх. Можливо, він вибоїстий, проте гарні манери — це запрошення до співіснування в цьому просторі завдяки повазі до здорових особистих меж. Столовий етикет відрізняється в різних культурах, і ніхто не вимагає, щоб ви знали всі правила поведінки в усіх культурах. Що від вас насправді потрібно, так це використання нунчі, чули ви це слово чи ні.
Розглянемо приклад про тарілки для хліба. Сара запросила свого нового хлопця Магнуса на обід з давніми друзями. Він поклав скибку хліба на невеличку тарілку, яка стояла праворуч від нього. Його дівчина, яка сиділа ліворуч, прошепотіла: «Любий, твоя тарілка для хліба ліворуч, ця не твоя». Проте Магнусові забракло нунчі послухати її, він надто знітився. Тож погіршив ситуацію, поклавши ще хліба на тарілку й наквецявши на скибки товстезний шар масла.
От тільки виникла проблема: якщо ви взяли чужу тарілку, це означає, що ваш сусід залишився без неї. Жінка, яка сиділа праворуч від Магнуса, ніяково сказала: «Перепрошую, проте, здається, ти взяв мою тарілку для хліба…» Потім Магнус весь вечір бурчав, дорікаючи Сарі, що її друзі — сноби.
Так, він помилився тарілкою, з ким не буває? Проте насправді його помилка полягала в тому, що він не скористався «окоміром», не подивився, що роблять інші, не підлаштувався до ситуації. Помилка Маркуса відрізняється від помилки іноземного високопосадовця на прийомі в королеви, який випив води з посудини для миття рук: високопосадовець (потенційно) ускочив у халепу сам, а от нездатність Маркуса проаналізувати ситуацію наробила клопоту іншій людині.
Коли йдеться про етикет і нунчі, важливо пам’ятати: етикет існує для того, щоб усім було зручно, а не для того, щоб ви почувалися зверхньо завдяки знанню всіх гарних манер. А от голосні повчання щодо того, як можна поводитися за столом, — аж ніяк не вияв гарного нунчі.
Правило № 6. Розумійте натякиОдин мій друг якось сказав: «Якщо хочеш зрозуміти, що тобі насправді кажуть, не звертай уваги на звуки». Така порада здається дивною, однак це не так. Ідеться про те, що не варто сприймати слова людини як точне відображення її думок. Звертайте увагу на контекст, на мову тіла. Інакше кажучи, не судіть про книгу за обкладинкою. Доволі часто людські слова — це лише обкладинка, не більше.
Ви можете думати, що всі зобов’язані чітко висловлюватися, але це не так. Корейцеві така ваша вимога здалася б зухвалою. Іноді вам справді потрібно читати думки — а з гарним нунчі це не так складно, як можна припустити.
Уявіть, що ви погодилися допомогти сім’ї біженців з охопленої війною країни. На деякий час ця сім’я оселилася у вашому будинку, і спершу все було чудово: вони ввічливі й тихі, охайні й тактовні, миють за собою посуд, і хоча ви не володієте рідною для них мовою, розумієте, що після восьмої вечора батьки не дозволяють дітям зчиняти галас. Коли ви читаєте або сидите за комп’ютером, ця сім’я докладає зусиль, щоб вас не непокоїти.
Якось мати цих дітей запитує у вас: «Чи багато людей у цій країні їдять свинину, як ви?» Ви відповідаєте: «Ну, мабуть, ті, хто полюбляє свинину, доволі часто її готують, так». Це запитання здається вам дещо дивним, утім, ви не підтримуєте розмову на цю тему з тією жіночкою, хоча нунчі й мало б підказати вам, що варто з’ясувати, чому вона заговорила про це.
Через деякий час це запитання повторює батько: «Люди в цій країні їдять свинину щодня?» І знову, замість того щоб уточнити, чому чоловік цим цікавиться, ви не звертаєте на його слова уваги. Лише місяць по тому дізнаєтеся, що ці біженці — мусульмани. Релігія забороняє їм їсти свинину, але весь цей час ви пригощали своїх гостей стравами зі свинини, а вони їли, не бажаючи виявити неповагу до того, хто їх прихистив.
Вірогідно, у такій ситуації ви були б спантеличені або подумали б: «Це просто смішно! Чому вони мені не сказали?!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту, Юні Хонг», після закриття браузера.