Читати книгу - "Потраплянка для мажора , Деріка Лонг"

Євген

Заїджаю на подвір‘я до свого товариша Гаріка. Переді мною відкриваються автоматичні ворота, з срібним гравірування . Так, мій друг ще той поціновувач пікантності. Йому важлива увага, тож він завжди женеться за трендами та екстримальними рішеннями.

— Ну тачка мощ, — сідає в салон. — Оце дівахи полюбляють такі машинки, та я сам не проти з тобою покататись за компанію, — сміється.

Саме головне, що його машина, то не гірше. Тато з мамою добре попіклувались про свого сина.

— Сьогодні куди їдемо ? — запитую. І хочу почути новеньку ідею. Бо бари, клуби, більярд і всі ці буденні штучки набридли.

Хочеться чогось справжнього. Чоловічого.

— На вечірку, — а ні, це я не хотів чути.

Я аж напружено похитав головою. І вийшов з машини. Друг пішов слідом за мною.

— А що ти хочеш ? Що нам місцевим мажикам робити ? — вважає, що ми мажори. А мене це слово дратує.

Розумію, що я єдиний наслідник в сім‘ї олігарха. Але хіба я не доклав безліч зусиль для отримання значних результатів в особистому бізнесі.

Йду по рівно скошеній зеленій траві. Садівник добре постарався, Гарік то гарну суму грошей, за його роботу сплачує.

— Як там Меліса ? Було вже щось ? — його слова ніби допомогли мені вийти з своїх думок.

— Вона не така, — почав заперечувати.

— Всі вони не такі, коли не побачили в твоє шкіряному партмане, гарну куп‘юру грошей, — він посміхнувся на всі зуби.

Це його дівчата всі такі. А от Меліса мені здається зовсім іншою. Сподіваюсь я все ж таки дізнаюсь, її поближче. І вона не буде мене вважати строгим босом.

Після минулої зустрічі вона пом‘якшала до мене, тож сподіваюсь на гарні результати в наших, поки що дружніх стосунках.

Поки ми сиділи на терасі та пили свіжий сік з апельсину. До мене зателефонува батько.

— Ти що там сину ? Знову розважаєшся ? — і чому він думає, що я постійно байдикую.

Ну так, сьогодні вирішив відпочити. Але ж не кожного дня.

— З чого ти взяв ? — показую пальцем Гаріку, щоб тихіше сміявся.

А той лише кальян курить і регоче. Я піднявся з дивану і відійшов від шумного місця.

— Я зараз не вдома. Ти щось хотів ? — чекаю на відповідь. І кручусь на місці.

— Приїджай прямо зараз, бо мама розсердиться, — ого. Я здивований. Мама приїхала з відпочинку, та ще й на декілька днів раніше.

— Це доволі поважна причина приїхати до вас. За пів години буду, — батько аж відчув полегшення. І вимкнув дзвінок.

Я про все розповів другу. І він як я був теж шокований. Адже моя мама — леді з характером. Якщо обрала найдорожчий готель для відпочинку на іншому кінці світу, то батько зобов‘язаний оплатити. Вона дуже полюбляє подорожувати, а батькові це не приносить задоволення. Тому мама постійно з подругами відправляється в далекі відрядження. Що правда для гарного проведення часу.

Прискорюю швидкість, щоб якомога скоріше побачитись з родиною. Музика голосно грає в салоні, і я насолоджуюсь поїздкою.

— Який красень, — мама зустрічає мене з гордо піднятою головою.

А як же їй пасує новий бежевий костюм. Вона показує мені свій наряд, а я навіть не можу підібрати слів.

— Ти так виріс, — сміється з батьком.

— Мамо, та куди виріс ? — знімаю брендові кросівки. — Мені двадцять вісім років. Я рости ще в школі перестав.

Але мене не слухають. Мама як завжди дістає з чемодана сувеніри, які привозить з кожної нової країни в якій побувала. В мене вже ціла колекція статуетків, але відмовляти найдорожчій людині я не в змозі.

— Дякую, — беру в руки мармурованого слоника. І мені одразу хочеться сміятись, я ледве стримуюсь.

— Так, Женя, — голос стає строгіший. — ти коли в наш дім приведеш свою наречену ?

— Ну мамо... — знову ці питання. І кожного разу вона чекає на відповідь. — Не знаю, — хочу перевести тему.

— Ти знаєш, що ми з батьком, хочемо щоб поряд з тобою була надійна кандидатура, — а тато лише мовчки переглядається зі мною.

— Да ! — єдине, що сказав.

— Можливо скоро і познайомлю, — сам не знаю, навіщо це сказав. Але раптом, я наважусь розпочати відносини. Звісно ж якщо дівчина буде не проти.

— Справді ? — очі в мами загорілись. І навіть на обличчі батька з‘явилась зацікавленість.

— Все може бути, — підіймаюсь з-за столу і підходжу до холодильнику. — ммм, скільки страв. — а їжі дуже багато. Наш особистий повар, готує нереально смачно.

— А якби була дружина, то і в тебе вдома було, що їсти, — батько так говорить, ніби його жінка любить готувати.

Я ледве не подавився бісквітним куском тортика.

Мама лише незадоволено цмокнула вустами і пішла діставати реччі з валізи.

— А що я такого сказав ? — батько відчув себе винним. Я постукав дружньо його по слечу, посміхнувся. І продовжив куштувати смаколик.

— Ти дивись не дуже ганяй на цій тачці ! Бо бачу в тебе в голові одні тусовки і перегони на авто, — батько намагався погрозливо говорити. Але його добрі очі, пом‘якшували розмову.

— Гаразд, — з тортом в роті відровів я.

І підійшов до чайника, щоб заварити собі зелений час. Хотілось відпочити з родиною, згадати дитинство. Батько пообіцяв долучитись до нашої розмови з мамою трохи пізніше. А от його кохана була не проти поспілкуватись з своїх сином.

Вона обійняла мене і схилила свою голову мені на плече. І в ту хвилину, я зрозумів, що щасливий мати таких батьків.