Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
У середу в призначений час Денис заїхав на своєму чорному мерседесі за Євою. Вона була цілком готовою вийти до нього. Вирішила одягти скромну, закриту сукню темно-зеленого кольору та зав’язати волосся у хвіст. Треба пам’ятати, що вона йде не на побачення, а на вечерю з так званою майбутньою свекрухою.
-Маєш гарний вигляд,- Денис щиро зробив комплімент Єві, бо її зовнішній вигляд дійсно зачепив його.
-Дякую,- дівчина намагалася не дивитися у його бік, а тільки на дорогу.
-Ти не хвилюйся, бо я переконаний, що все пройде добре,- Денис зупинився на світлофорі,- не обов’язково всім подобатися, головне спокій.
-Я вмію спокійно реагувати на всякі незадоволення з боку інших людей. Робота у банку з клієнтами дає свої результати. Навчила мене витримки,- Єва говорила відверто.
-Це те, що потрібно в даній ситуації,- Денис плавно рушив з місця щойно загорілося зелене світло,- головне, щоб у моєї мами не з’явилося сумнівів щодо того, що ми дійсно кохаємо один одного.
-Це залежить від того наскільки вміло вона розбирається у людях. Може бути, що твоя мама відразу зрозуміє, що ми граємо. Тоді образиться на тебе. Тому подумай чи варто починати цю гру.
-Ми вже почали,- Денис прибавив швидкості,- я впевнений, що однієї вечері буде досить. Ну, якщо раптом ще доведеться повторити, то повторимо.
-Не будемо загадувати.
Марія Данилівна жила у приватному розкішному будинку побудованому в сучасному стилі. Він мав два поверхи, розкішну терасу, а також доглянуте подвір’я та басейн на задньому дворі. Уздовж огорожі росли туї, а в літку різноманітні квіти на численних клумбах захоплювали своєю красою та ароматом.
-Моя мама любить вирощувати квіти і найбільш у відкритому ґрунті. Ну, а зараз вона займається розсадою в теплиці, яка розташована позаду будинку. Це я тобі розповідаю для того, щоб ти була ніби у курсі,- Денис заїхав на подвір’я та зупинився біля будинку,- а ще моя мама дуже наполеглива жінка і любить наказувати.
-Я зрозуміла,- Єва зібралася вилазити із салону,- не будемо затримуватися.
-А ти …, одним словом твоя рішучість мені подобається,- Денис задоволено всміхнувся, бо був і справді переконаний, що Єва чудово впорається зі своєю роллю.
Вже підійшовши до вхідних дверей Денис додав:
-Нам треба взятися за руки. Розумієш, для більшої переконливості нібито.
-Гаразд,- відразу погодилася, бо так треба.
Коли її рука опинилася у його руці, Єва відчула тепло і навіть на мить заплющила очі щоб не втратити самоконтролю. Подумки переконала себе, що не варто звертати на це уваги і треба залишатися байдужою до його дотиків. Бо вони вимушені, награні і нічого не мають спільного з приємними відчуттями, які відчувають закохані пари коли торкаються один одного. Зайшовши досередини будинку Єва очікувала, що їх зустріне Марія Данилівна, але помилилася. До них підійшла служниця, яка взяла у них верхній одяг та сказала звернувшись до Дениса:
-Ваша мама, а також гості чекають на вас у вітальні.
-Дякую Галино,- Денис зобразив посмішку на обличчі та знову взяв у свою руку її руку.
Єва теж хотіла взяти з нього приклад щодо посмішки та передумала, вирішила залишатися серйозною. Тримаючись за руки вони пройшли до великої, світлої вітальні з панорамним вікном з видом на задній двір. Ближче до цього вікна стояли м’які дивани з темно-коричневою відбивкою. А взагалі, скрізь по вітальні стояло безліч кімнатних квітів, а на стінах висіли картини із зображенням природи. На дивані сиділа Марія Данилівна та її подруга Василина зі своєю донькою Яною. Вони весело щось обговорювали і щойно помітили Дениса з дівчиною припинили розмову та обернулися в їхній бік. Запанувала тиша і Єва відчула на собі погляди жінок, які ніби наскрізь роздивлялися її і ніби намагалися проникнути прямо в душу. Та Єва гідно витримала цю атаку і навіть посміхнулася. Першою до них підійшла Марія Данилівна та обійняла і поцілувала сина, а потім, як здалося Єві змусила себе поцілувати і її. Це жінка п’ятдесяти п’яти років, середнього зросту, блондинка з акуратною короткою зачіскою. Доглянута та з гарною фігурою, яку облягала сукня темно-синього кольору.
-Рада вас бачити,- сказала стримано Марія Данилівна.
-Мамо познайомся з Євою,- Денис несподівано обійняв Єву за талію та притягнув впритул до себе, від чого вона трохи не впала та він її втримав.
-Рада з вами познайомитися Маріє Данилівно,- Єва трималася гідно.
-Ден, а ти змужнів за ці роки, які я тебе не бачила,- до них підійшла Василина та обійняла усіх по черзі проявляючи награну ввічливість.
-Я теж радий бачити вас Василино Романівно. Ви як завжди неперевершені і дуже гарні,- Денис продовжував тримати свою руку на талії в Єви.
-Сподіваюся мене-то не забув і впізнаєш?- останньою до них підійшла Яна зухвало продовжуючи розглядати Єву та потім повністю переключилася на Дениса.
Денис не зводив з Яни очей, намагаючись приховати свою здивованість, щодо її теперішнього зовнішнього вигляду. Він подумав, що якби зустрів її десь на вулицях міста, то точно не впізнав би, а вирішив, що вона більш схожа на актрису порно фільмів. Найбільш за все вражав розмір грудей, які спокусливо виглядали у зоні декольте. Для Дениса не залишилося не помітним, що сідниці теж у Яни збільшилися і він без сумніву здогадався, що там теж силікон. Але талія Яни залишалася такою ж тонкою, як і колись. Ну, а завершував цей прекрасний образ довге блискуче темно-червоного відтінку волосся. Денис змусив відірвати свої очі від грудей дівчини та намагався стриматися від відвертих компліментів. Яна виглядала задоволеною, бо змогла привернути до себе його увагу...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.