Читати книгу - "Зіграй мою наречену, Холод Влада"

— Ти просто шукаєш відмовки замість можливостей, — наші погляди знов зустрілися. — Знайди кастинг і сходи на нього.

— Чого це ти розкомандувався? — вона усміхнулася.

— А що ти втрачаєш? — відповів я питанням на питання. — Почни з якихось маленьких ролей. Тебе точно візьмуть. Ти красива, талановита.

— Я ж вже казала тобі що...

— І не треба мені про свою профдеформацію тут розпинатися. Ти візьми і піди. Наступного тижня, — твердо сказав я.

— Їж, а то все охолоне... — вона взяла виделку і подивилася в свою тарілку.

— Скажи, що підеш на кастинг. Допоки не скажеш — їсти не буду. Так я можу навіть на роботу запізнитися. І все через тебе...

— Добре, — тихо сказала вона. — Але навряд мене візьмуть, ти ж розумієш?

— А ти підготуйся....

— Нам з тобою спочатку треба до зустрічі з батьками твоїми підготуватися...

— Точно, — я кивнув. — Я заберу тебе сьогодні з театру. Саме десь о дев’ятій звільнюся після ділової зустрічі.

— Ти так багато працюєш? — вона здивовано подивилася на мене. — О сьомій прокидаєшся і можеш аж о дев’ятій звільнитися?

— Всі важливі контракти заключаються за вечерею. Тож приїду скоріш за все на таксі. Не те що б я буду там багато пити, але за кермо сідати не хочу.

— Та я й сама можу приїхати...

— Ні, я заїду за тобою, — я усміхнувся. — Не сперечайся,  — я глянув на годинник. — Так, треба їсти, сходити в душ і виїжджати... У мене лишилося півгодини.