Читати книгу - "Швачка з іншого світу, Кучеренко Анна"

– Можеш не хвилюватися, я просто прийшов поговорити та за можливості потанцювати. 

Я наврядчи розчула останнє слово, оскільки прислухалася до звуку фанфар, що сповіщали про появу короля з королевою. Усі розступилися, даючи їм пройти до трону, а ми з Люцифером просто дивилися за тим, що відбувається, через вікно.

– Знаєш, я ось чого зрозуміти не можу: чому всі люди такі безжальні й грубі щодо інших, але до себе вони вимагають винятково любові й поваги?

Люцій подивився на мене і засміявся.

– Люди взагалі дивні створіння. Навіть боги не можуть їх зрозуміти, а куди вже самим смертним. 

І як у нього це виходить? Коли він поруч, на душі стає спокійно і легко.

– Так, навколо суцільні загадки. Ех, ти щось говорив про танець? Може, потанцюємо вже?

– Це буде честю для мене! – і ми почали танцювати просто на балконі.

Мушу сказати, він уміло вів у танці, хоча я майже не вмію танцювати вальс. Але з ним було напрочуд просто, і я навіть жодного разу не наступила йому на ногу. Коли танець закінчився, Люцій похмуро на мене подивився і запитав:

– Скажи, Міріадо, тобі добре з цим... з Даміаном?

– Ну не так щоб дуже, але терпимо. Просто зрозумій мене правильно: він мені симпатичний, от тільки мій і його характер несумісні. Іноді мені дуже хочеться, щоб він мене поцілував або обійняв, а іноді хочеться придушити його або вдарити чимось важчим…

Я розвернулася і побачила перед собою Даміана! Він дивився на мене з любов'ю в очах. А наступного моменту він... поцілував мене. ВІН МЕНЕ ПОЦІЛУВАВ!!!!