Читати книгу - "Поворот долі, Hevi"

   Олег підійшов і хотів мене обняти, я відійшла і дивлюся на нього злим поглядом, думаю він зрозуміє , що не має права мене на людях обнімати, офіційної пропозиції стати його дівчиною я ще не почула.

   - Що сталося? Шепоче мені на вухо Олег.

   - А чого ти руки розпускаєш на людях?

   - Я думав ми разом, я що не можу обняти кохану дівчину?

   - А з чого це ти взяв, що я твоя дівчина? Хмикнула я.

   Хай знає своє місце, а то бачте руки він розпускає, нема чого.

   - Значить не моя? Ну нічого потім я з тобою поговорю на цю тему, на одинці.

   - Хах, налякав, прям колінка трусяться.

   - Колінка не знаю, але трусити тебе буде точно, зранку провіряв.

   Я одразу почервоніла згадавши, що було сьогодні зранку. Сподіваюся ніхто не побачив цього.

   - Вже пізно, Ані мабуть пора вже відпочивати, а нам теж пора, зранку на роботу . Сказав Олег та підморгнув мені.

   - Ні, не йдіть ще, мені так скучно в цих чотирьох стінах весь день. Хочеться вже втекти звідси нарешті. Аня засмутилася.

   - Ми приїдемо до тебе завтра. Старалася я підтримати подругу.

   Аня нехотячи, але відпустила нас. Ми спустилися вниз, за кермо я не хотіла сідати, втомилася за весь день і захотілося трохи відпочити, тому сів Олег і ми поїхали до мене.

   Приїхавши до мого будинку я побачила Юру з букетом квітів біля під'їзду. Тільки цього мені бракувало. Подивилася на Олега , а в нього бачу прям пар іде з носа, злий як бик. Ой, що зараз буде?

   Вискакую з машини перша і біжу одразу до Юрасика:

   - Що ти тут робиш? 

   - Ну, ти звільнилася з роботи, я не знав , може в тебе щось сталося, ти не говорила, що хочеш піти, а може тобі потрібна допомога, ну от тому я от прийшов. А і забув це тобі.

   Він простягує мені букет квітів, я тільки хотіла його взяти як пронісся Олег мов вихор і заїхав Юрі в обличчя. Я дивлюся на нього величезними очима. 

    - Що ти робиш? Крикнула я.

   - Що він тут робить? Чому він знову крутиться біля тебе? Я ж казав, щоб більше не бачив його почуч з тобою?

   - Ти що хворий? Ти не маєш права так себе поводити, я не твоя власність. Юра просто хвилювався і прийшов провідати мене. Ми просто друзі. Тобі пора вже додому, давай їдь звідси. Я повернулася до Юри. - Ти як? Все добре, тебе щось болить?

  У нього з губи тече кров. Я беру його під руку:

   - Ходімо до мене, треба зупинити кров.

   - Ти вибираєш його, так? Ти добре подумала? Не пожалієш?

   - Олег, я зараз не хочу тебе бачити, ти побив людину просто за її доброту. З тобою просто немає сенсу розмовляти зараз. 

   - Як скажеш.

   Олег розвернувся і пішов до своєї машини. Мене неприємно кольнуло в грудях, мені не подобається вся ця ситуація, але він повів себе як ревнивий підліток, одразу махає кулаками. Олег вдарив по газах і рвонув з місця, я вже почала хвилюватися за нього, щоб він не наробив дурниць в пориві гніву.

   З Юрою піднялися до мене і я обробила йому рану. Поставила чайник та зробила нам чаю. Пояснювати Юрі щось у мене не було бажання, але треба було розставити крапки над і, щоб більше не виникало таких ситуацій.

   - Я знайшла іншу роботу, тому і звільнилася. Там мені набагато краще і перспективи набагато більші.

   - Оль, а цей хлопець, він твій брат?

   З такого запитання я попирхнулася чаєм, що за думки у цього хлопця, хіба так поводять себе брати?

   - Ні Юро, це мій хлопець.

   - Ааа, ясно. Вибач, мені мабуть пора.

   Юра почав збиратися додому.

   - Так, уже пізно, тобі і справді пора.

   Біля дверей Юра захотів мене поцілувати та я не дозволила йому цього зробити:

   - Не треба, я думала, що все тобі пояснила. Юро, і буде краще якщо ти більше не будеш шукати зустрічі зі мною.

   - Вибач, я...

   - Не треба, добраніч.

   Я зачинила двері і пішла в кімнату, завалилася на ліжко і так хотілося написати Олегу, але я ж перед ним ні в чому не винна, тому хай він перепрошує, а не я. Ранок, як то кажуть, вечора мудріший.