read-books.club » Еротика » Одна для двох, Каміла Дані 📚 - Українською

Читати книгу - "Одна для двох, Каміла Дані"

337
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Одна для двох" автора Каміла Дані. Жанр книги: Еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 16 17 18 ... 20
Перейти на сторінку:
13

Роблю крок і повертаюся в сторону тьмяного світла, звуки чужих кроків занадто близько і я зриваюся на біг. Лечу в темряву не озираючись. Страшно і холодно. Спотикаюся об щось тверде і падаю. Серце гуркоче в скронях, шумно ганяючи кров по венах. Паніка занадто сильно скувала мене і немає сили навіть підняти голову. Коліна і долоні печуть від болю. Кроки  вже чую більш чітко, але піднятися не можу. Завмираю, в надії, що мене не помітять. Не можу зрозуміти чому за мною гоняться і що хочуть, адже у мене нічого немає.
- Ластівочко, - голос Влада вривається до свідомості. - Чому ти ще одягнена, скільки ми повинні чекати! - кричить, спопеляючи мене поглядом. З темряви виходить Стас і відразу хапає мене за волосся. Його очі блищать обуренням і злістю. В мить він починає сміятися і нахиляється до мого обличчя:
- Ти ж не думала, що ми тебе так просто відпустимо? Ти наша ...
Швидко відкриваю очі й сідаю на дупку. Озираюся і видихаю ротом повітря. Серце ще шалено б'ється, а тіло тремтить, немов лист на воді. Сон, це всього лише сон! 

- Вже десята година?! - вимовляю вголос, дивлячись на настінний годинник. Встаю і плентаюся на кухню. Мені здається, що я прокинулася, ще більш втомлена, ніж лягала.
Закидаю капсулу до кавоварки та чекаю поки апарат, зробить мені підбадьорливий напій. В голові крутиться багато варіантів дій, але я вибираю найбезпечніший. Звичайно, я б хотіла стати спадкоємицею такої корпорації, але боюся стати мішенню родичів. І Влад зі Стасом такого мені не подарують і ще цей сон ...
Беру телефон і набираю номер, на який клялася більше не дзвонити, але, як виявляється у долі свої плани.
-Алло, адвокат Равлик слухає, чим можу допомогти, такій чудовій жінці? - чується з апарату.
- Привіт, Вадиме, у мене до тебе є термінова справа, можемо зустрітися сьогодні?
- Для тебе все що завгодно, моя королево, - співає в трубку адвокат, якого я не переношу на дух, але кращого фахівця не знаю.
- Тоді в кафе «Марго» о чотирнадцятій годині, - не звертаю уваги на його серенади.
- Договорилися! - і скидає трубку. Підходжу до апарату і підхоплюю каву. Сідаю за стіл, крутячи в руці маленьку чашку з напоєм. Дивно, я не так багато тоді заплатила в лікарні, щоб мені залишати спадок. У чому підступ? Невже у багатих такі ігри, щоб розважатися? Ні, не можу зрозуміти хоч убийте, але під ноги кинути себе не дам. Я можу гріти чуже ліжко в якості коханки, але кидати сім'ю під удар я не збираюся.
Дивлюся на дим, що підіймається з чашки й нарешті розумію, що мене трахали, тільки для того, щоб отримати спадок. Образа підіймається все вище і душить, забороняючи повітрю пробиратися до легень.
- Виродки, козли, недоноски! - по щоках котяться сльози образи й ненависті. Рука так і тягнеться до телефона, просить набрати номер Влада і сказати декілька ніжних слів. Але занадто багато «але». Треба бути хитрішою, потрібно показати цим сволотам, що я не просто добродушна, розведена підстилка, а сильна жінка і хороший суперник. Якщо вони грають грязно, так чому я не можу? ...
Гучний дзвінок телефона вириває мене з роздумів і я здригаюся. Дивлюся на екран і ніжно посміхнувшись, підіймаю слухавку.
-Так сонечко. Як справи? - засинаю питаннями доньку.
- Привіт мамуся, пробач, що пізно дзвоню, я тільки нещодавно прокинулася. У нас все добре, а ти як?
- У мене все добре, і я теж тільки прокинулася. Бабуся, що робить? - намагаюся говорити рівним голосом, але голосові зв'язки все одно тремтять.
- Бабуся на городі щось робить, а я йду снідати з друзями. Тут так круто матусю, шкода, що ти з нами не приїхала! - скаржиться моя дитина.
- Я теж відпочиваю не хвилюйся, і дуже сумую за тобою і бабусею.
- Ми теж за тобою сумуємо ... Ну все я біжу, бо мене друзі чекають. Цілую. Бувай. - швидко прощається і скидає виклик. 

Випиваю одним махом, вже давно холодну каву й швидко біжу в душ.
Пів години, і я готова до атаки. Літня сукня-бюст'є червоного кольору, додає легкість тілу, а мені впевненості. Маленька сумочка, ноутбук мені не потрібен, Вадим завжди носить його з собою. Кидаю в сумочку флешку, документи, ключ від машини. Обвожу губи насиченою, червоною помадою й одягаю мої улюблені червоні босоніжки. Розпускаю волосся, втираю трошки солодких духів на зап'ястя і дивлюся на себе в дзеркало, намагаючись витиснути з себе посмішку.
-Ти зможеш! - підбадьорую себе.

Швидко виходжу з квартири й притуляю палець до екрана замка. Після характерного звуку про те, що двері замкнуті, йду в сторону ліфта. Спускаюся та одягаю сонцезахисні окуляри. Натягую на обличчя награну посмішку, хоч на душі кішки шкребуть. Не звертаю увагу на липучі погляди чоловіків і йду з гордо піднятою головою до стоянки. Розблокую з дармовиса двері й сідаю на місце водія.
Сиджу нерухомо хвилин десять, тому що не можу зрозуміти потрібно мені це чи ні. Чи не пошкодую я про те, що хочу зробити. Але згадуючи, як вони мене обдурили все ж дістаю телефон і друкую есемеску вчорашньому непроханому гостю.
Номер детектива я ще вчора записала в телефон. Сама не знаю чому і навіщо, але як відчувала, що може стати в пригоді.
Блискавкою набираю текст і відправляю поки не передумала. Дивлюся на екран, рахую удари свого серця, які віддаються в скронях. Стискаю телефон руками, немов хочу переламати. Страшно, але виходу у мене немає, потрібно захистити свою сім'ю і себе від неприємностей.
Дивлюся на дві сірих галочки й починаю кусати губи. Мене бісить, що він ще не прочитав і водночас радію. Перекладаю погляд в бічне дзеркало і помічаю двох дивних типів. Кидаю телефон на передню панель, і швидко заводжу мотор. Моя маленька відразу ж розпочинає роботу і я вирулюю на трасу, намагаючись сховатися в потоці машин.
В кафе я приїхала на двадцять хвилин раніше, навіть кілька правил дорожнього руху порушила зі страху. Все заглядала в дзеркала, щоб впевнитися, що немає за мною стеження. Замовила каву і чекала на адвоката.
- Привіт Королево, маєш гарний вигляд, - як завжди засипає компліментами Вадим. Його чорне волосся, ідеально зачесане назад, однотонний одяг ідеально випрасуваний, а туфлі блискучі, немов діаманти. Очі кольору моря випромінюють хіть і голод, а ще здивування. Чорна сорочка з розстебнутим верхнім ґудзиком надає сексуальності та харизми.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 16 17 18 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одна для двох, Каміла Дані», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одна для двох, Каміла Дані"